ГЛАВА XXII „БЕЗ ДАХУ НАД ГОЛОВОЮ”

Детективів заселили до іншого готелю, всіх в один великий номер. Цей готель був розташований недалеко від того що згорів. У ньому було затишно та прибрано. Там був зроблений сучасний та якісний ремонт, були встановлені панорамні вікна. Номер був поділений на три спальні, невеликий коридор та ванну кімнату. Друзі, залишивши речі в коридорі, втомлено повсідилались на велике м'яке ліжко. Спочатку навіть  ніхто не наважувався розпочати розмову. Кожен був з головою занурений у свої думки. Чи то були міркування щодо останніх подій, чи просто марні роздуми про щось пусте та неважливе. 
-...що робимо далі? - невпевнено промовила Джейн. 
Спочатку її питання ігнорували, але потім Даніель, зітхаючи, відповів:
-Спробуй знайти ту дівчину в соц-мережах, - він витримав паузу, а потім продовжив, зветраючись до всіх - ви хочете брати квартиру в оренду?
-Ну... - почала Кетрін, - особисто для мене, квартира - набагато безпечніше та спокійніше місце, ніж готель. 
-Плюсую, - підтримала подругу Джейн. 
Даніель глянув на Олівера та Домініка. 
-Мені всеодно, - промовив Домінік, - робіть як вважаєте краще. 
-Я не знаю, - мовив Олівер, - з однієї сторони так, а з іншої...
-Що? - запитав Даніель. 
-Ну... Добре. Нехай буде квартира. 
-Кетрін, знайдеш підходящий варіант? - ніжно глянувши на дівчину, запитав Даніель. 
-Постараюсь.  
Даніель кивнув та, підвівшись, вийшов із спальні. 
Згодом всі розійшлись по своїх кімнатах. Кетрін була в пошуках хорошого варіанту житла. Вона передивилась дуже багато варінтів, побувала на багатьох сайтах, з деякими власниками навіть розмовляла по телефону, але підходящого варінту не було. То була занадто велика плата, то не підходило її розташування, то розміри. Кетрін втомлено відкинулась на подушку та заплющила очі. Може це все сон? Зараз вона відкриє очі, і все буде гаразд. Дівчина задрімала, як тут її несподівано розбудив телефонний дзвінок. Кетрін різко кинулась, шукаючи навколо себе телефон. Вона, знайшовши його, заспаними очима глянула у яскравий екран. Побачивши в центрі екрану напис «Мама», дівчина полегшено зітхнула та підняла слухавку. 
-ciao figlia, non mi preoccupo molto? (Ало, привіт, доню, я не дуже турбую?)
-Ciao. No, madre, naturalmente parla. (Привіт. Ні, мамо, звісно говори.) 
-Come stai lì? (Як там у вас справи?)
-Affari? (Справи?) - Кетрін трохи зам'ялась, - beh... Tutto è relativo. (ну... Все відносно.) 
-È così che? (Тобто як?)
-Hai letto i miei messaggi? (Ти читала мої повідомлення?)
-NO.  È successo qualcosa al nostro internet, non funziona dalla mattina. (Ні. У нас з інтернетом щось трапилось, з самого ранку не працює.)
-Ovviamente... (Зрозуміло...)
-Allora, ti è successo qualcosa? (То що, у вас щось трапилось?)
-L'hotel è andato a fuoco. (Згорів готель.)
Запала коротка пауза. 
-...Come ha bruciato? (...Як згорів?) 
-BENE.  Bruciato (Ну. Згорів.) 
-Com'è possibile? (Як же ж це так?) - стурбовано промовила мати. 
-Mamma, non preoccuparti.  Siamo stati alloggiati in un altro hotel, ma non abbiamo intenzione di restare qui, vogliamo affittare un appartamento per una settimana o due. (Мам, не переживай. Нас заселили в інший готель, але ми тут не плануємо залишатись, хочемо орендувати квартиру на тиждень-два.)
-L'hai già trovato? (А знайшли вже?)
-Non ancora.  Non esiste un'opzione adatta. (Ще ні. Ні одного підходящого варіанту немає.)
-Ascolta, Catherine, ho un conoscente da qualche parte in questa città che affitta un appartamento.  Posso mandarti il suo numero di telefono e parlarle? (Слухай, Кетрін, у мене знайома десь там у цьому місті квартиру в оренду здає. Може я тобі надішлю її номер телефону і поговорите з нею?)
Дівчина задумалась. 
-Beh... va bene, andiamo. (Ну... Добре, давай.)
-Ok, fantastico.  È un po' difficile per me parlare in questo momento, quindi andiamo.  Non perderti e resta in contatto, io e mio padre siamo preoccupati. (Гаразд, чудово. Мені зараз трохи складно говорити, тому бувай. Не пропадай і будь на зв'язку, ми з батьком хвилюємось.)
-Bene.  Non preoccuparti, andrà tutto bene.  Ciao). (Добре. Не переживайте, все буде гаразд. Бувай).)
У трубці почулись короткі гудки. Мати одразу ж надіслала Кетрін номер телефону жінки, яка здавала квартиру. Дівчина, не довго думаючи, зателефонувала до неї. Після кількох секунд виклику слухавку підняли. По інший кінець почувся приємний жіночий голос: 
-Ciao buon giorno. (Ало, доброго ранку.)
-Pronto, è la signora Hill? (Доброго, це місіс Хілл?)
-Si e tu?.. (Так, а ви?..)
-Katherine Taylor. (Кетрін Тейлор.) 
-Ah Taylor?  Sei la figlia di Amelia Taylor?(О, Тейлор? Ти донька Амелії Тейлор?)
-Sì, è giusto. (Так, саме так.)
-Tua madre ha detto che dovresti chiamare.  Vuoi affittare un appartamento a giornata? (Твоя мати говорила, що ти маєш зателефонувати. Ти хочеш зняти квартиру подобово?)
-SÌ. (Так.)
-Va bene, sei solo? (Добре, ти одна?)
-NO.  Sono con gli amici.  Siamo in cinque. (Ні. Я з друзями. Нас п'ятеро.)
-Si', cinque... Ok.  Per quanto tempo prevedi di affittare un appartamento? (Ага, п'ятеро... Добре. Який відрізок часу плануєте знімати квартиру?)
-Beh... non lo so esattamente.  Una o due settimane, probabilmente. (Ну... Не знаю точно. Тиждень-два, напевно.)
-OK.  Ti manderò una foto dell'appartamento, se ti va, concorderemo il prezzo e puoi trasferirti oggi stesso. (Гаразд. Я надішлю тобі фото житла, якщо вам підійде, домовимось про ціну і вже хоч сьогодні зможете заселитися.)
-Bene.  Perfettamente.  Grazie mille, non vedo l'ora di sentirti.  Arrivederci. (Добре. Чудово. Щиро дякую, чекаю вашого повідомлення. До побачення.)
-Arrivederci. (До побачення.)
Кетрін перша вибила виклик та, глибоко зітхнувши, відклала телефон в сторону. Вона лягла на ліжко, жагаючи знову поринути у солодкий денний сон, але раптом, із сусідньої спальні почулися крики. Дівчина, незадоволено цмакнувши язиком та закотивши очі до Північного полюса, підвелась і попрямувала до прилеглої кімнти, дізнатись що там відбувається. Вона без стуку відчинила двері до спальні Джейн і Домініка. Вони виглядали не те стривожено, не те піднесено. Кетрін, запитально глянувши на них, запитала:
-Що тут відбувається?
-Ми знайшли ту дівчину в соц-мережах, - промовила Джейн. 
-Знайшли?! Вже? - вражено перепитала Кетрін. 
-Так, - мовив Домінік, - ходи ближче, покажемо. 
Дівчина швидко сіла на ліжко, поруч із друзями та зацікавлено глянула в екран телефону Джейн. 
-Це американка, - почав Домінік, - Дженна Вокер. Скоріш за все вона якась блогерка, глянь тільки скільки у неї підписників у Instagram. Схоже із її дописів, в Єгипет вона приїхала, ніби то на відпочинок. 
-Ага... На відпочинок... Звісно, - пробурмотіла Кетрін. 
-Ось, глянь, - мовила Джейн, прогорнувши сторінку Дженни далі, - це та чорна Toyota, яку ви бачили?
Кетрін глянулана на фото. На капоті чорного розкішного джипу сиділа молода, нафарбована, причепурена дівчина, занадто відверто позуючи. На фото сильно виділявся позолочений наручний годинник, який виблискував на її лівій руці. 
-Кхм, так, - промовила Кетрін, відчуваючи якесь відчуття бризгливості та огиди. 
-Тут звісно інформації не дуже аж багато, - задумано промовив Домінік, - але щось нове ми все ж таки дізналися. 
У цей момент двері знову відчинилися. До спальні увійшли Олівер та Даніель. 
-Щось знайшли? - одразу ж запитав Даніель. 
-А що ти так з порогу питання ставиш? - незадоволено промовив Домінік, - може б привітався, для початку? 
-Ми бачилися з тобою дві години назад. 
-Ну то що? - продовжував обурюватись Домінік. 
-Так, не мороч мені голову. Знайшли щось, чи ні? - сідаючи разом з Олівером на ліжко, ще раз запитав Даніель. 
-Знайшли профіль цієї інста-діви у Instagram, - промовила Джейн. 
-Інста-діви? - перепитав Олівер.
-Угу. Гляньте, - передаючи телефон хлопцям, промовила Кетрін. 
-Та-а-ак, - протяжно промовив Даніель, - це вона. Американка? 
-Як бачиш, - відповіла Джейн. 
-Всеодно тут небагато інформації, - із маленьким розчаруванням у голосі невдовзі мовив Олівер. 
Даніель повільно кивнув, все ще вивчаючи профіль Дженни. Раптом телефон Кетрін завібрував. Дівчина глянула на екран смартфону і із невеликим піднесенням у голосі  промовила:
-Фото квартири надіслали. 
Усі присутні одразу ж  із неприхованим здивуванням глянули на неї. 
-Ти вже знайшла житло? - недовірливо запитав Домінік. 
-Так. Мені мама допомогла. Ходіть,  подивитесь. 
Всі одразу ж оточили Кетрін, пильно дивлячись у екран її телефону. Дівчина почала гортати фотографії, які їй надіслада місіс Хілл. Квартира виявилась досить великою та просторою. Вона була розташована на сьомому поверсі багатоповерхівки, яка була всього в п'ятиста метрах від пляжу. Безліч дрібних елементів декору та вдалий дизайн інтер'єру додавали житлу неабиякого затишку. Були зроблені панорамні вікна, поставлені розкішні меблі, придбана новенька сучасна техніка. 
-Затишно... - промовила Джейн. 
-Угу, - підтакнув Домінік. 
-Сьомий поверх... - мовила Кетрін. 
-А яка вартість? - запитав Олівер. 
-Про вартість ми ще не говорили, - відповіла Кетрін, - власниця сказала, що будемо обговорювати ціну, якщо квартира нам підійде. Ну то як? 
-Мені подобається, - сказала Джейн. 
-Ну впринципі непогано, - промовив Даніель, - телефонуй її. 
-Гаразд. 
Кетрін набрала номер місіс Хілл та приклала телефон до вуха, чекаючи відповіді. Слухавку підняли. 
-ciao di nuovo Caterina. (Ало, привіт ще раз, Кетрін.)
-Buona giornata (Доброго дня)
-Hai preso una decisione? (Ви прийняли рішення?)
-COSÌ.  Tutto ci si addice.  Quando possiamo incontrare? (Так. Нам все підходить. Коли можна зустрітись?) 
-Dopo circa due ore, raggiungerai il grattacielo.  Chiamami quando sei lì. (Приблизно десь через дві години підійдете до багатоповерхівки. Як будете на місці зателефонуєте мені.) 
-Bene. (Добре.)
-Mg, a presto. (Мг, до зустрічі.)
-Inoltre. (До добачення.)
Кетрін поклала слухавку. 
-А тепер переклади увесь цей балаган  на англійську, будь ласка, - одразу ж промовив Домінік. 
-Через дві години вона нас чекає біля багатоповерхівки. 
-Добре, - мовив Олівер, - із житлом з'ясували. А що з розслідуванням? 
Запала тиша. 
-Вам взагалі не здається що ми трохи не туди відволіклися? - промовила Кетрін. 
-Що ти маєш на увазі? - запитав Даніель. 
-Початковою нашою метою було дізнатися що спричинило вибух на вулиці, а зараз ми почали більше звертати уваги на пожежу в готелі. 
-А всі ці події не можуть бути пов'язані? - запитала Джейн, - і вибух, і готель, і бібліотека? 
-Пожежа в готелі та бібліотеці ще можуть бути пов'язані, - промовив Олівер, - а вибух навряд чи. 
-Як? А чорна Toyota? - мовив Домінік. 
-Цього одного факту занадто мало, щоб вважати події взаємопов'язаними, - відповів Олівер. 
-Я думаю, - почала Джейн, - потрібно краще вивчити цю Дженну. Якщо ці три події дійсно пов'язані між собою, то у неї ми точно знайдемо якусь інформацію про вибух. 
Знову тиша. 
-Може спробувати якось дослідити місцевість біля готелю? - промовив Домінік, - вона ж втікала, може там можна буде хоч щось знайти? 
-Не впевнений що це хороша ідея...  Тим більше, що ми там знайдемо, якщо все згоріло? - мовив Даніель. 
-Не все, - відповів Олівер, - пожежу вчасно загасили. Більша частина готелю вціліла. 
-Ну то може таки варто спробувати? - мовила Кетрін. 
-Я не знаю, - повторився Даніель. 
-Добре, якщо не йти до старого готелю, - почала Джейн, - що робити далі?
Даніель відвів напружений погляд, невдовзі сказавши: 
-До того як підемо дивитись на квартиру спробуйте знайти якомога більше інформації про інста-зірку. Поки  що все. 
Він підвівся із таким ж хмурим поглядом, швидко вийшовши за двері. 
Навколо була велика метушня та шум. На майданчику грались діти, голосно сміючись та кричачи щось одне одному; по доріжках гуляли люди із маленькими цуциками на поводочках;  біля під'їзду, увімкнувши музику на колонці, грали у волейбол підлітки; по дорозі їздили машини, автобуси, вантажівки.
-Якесь тут занадто жваве життя, -  невдоволено промовив Домінік. 
Кетрін, відірвавши погляд від екрану телефона, з-під лоба глянула на нього.
-Мовчу, - відвівши погляд, мовив хлопець. 
Даніель зробив крок назад та, приклавши долоню до чола, щоб сонце не світило в очі, підняв голову, пильно вивчаючи зовнішній вигляд багатоповерхівки. 
-Ну і де ця місіс Хілл? - нетерпеливо промовила Кетрін, листаючи соц-мережі. 
-Ти ж її телефонувала, - промовив Олівер, - зараз підійде
-Як тут жарко...( - промовила Джейн, діставши пляшку води. 
-Джейн, ти зараз знаходишся у тропічному кліматичному поясі. Зрозуміло тут буде жарко, - мовив Домінік.
-Ого, таке розумне знаєш? - промовив Олівер. 
-Просто цікавлюся особливостями країни, в яку їду. 
Кетрін підняла погляд і глянула на Даніеля, який досі вдивлявся у стіни будівлі. 
-Пане детективе, до чого ви знову  намагаєтесь придертися? - запитала Кетрін, склавши руки на грудях. 
Він зітхнув та, попередньо демонстративно закотивши очі, глянув на неї. 
-Просто дивлюсь, - відповів хлопець, підходячи до всіх. 
-Справді? - перепитала Кетрін, - а по твоєму виразу обличчя складається враження, що щось не так. 
-Все нормально, тобі здається, - відмахнувся детектив. 
Дівчина ще хотіла було щось сказати, але в цей момент до друзів підійшла жінка, років п'ятдесяти. Кетрін, помітивши її, пішла їй назустріч. 
-Привіт ще раз, Кетрін. 
-Доброго дня, місіс Хілл).
-Це твої друзі? - показуючи на компанію, запитала місіс Хілл. 
-Так. Даніель Бейкер, Олівер Браун, Домінік Девіс та Джейн Девіс, - представила кожного Кетрін. 
Місіс Хілл піймала на собі пильний та навіть трохи підозрілий погляд Даніеля. Вона глянула на нього у відповідь, чекаючи що хлопець відведе погляд. Але детектив все так ж продовжував дивитись на жінку, ніби намагаючись запам'ятати кожну дрібничку. 
-Кхм... - вона відвела погляд, - приємно з вами всіма познайомитись, я Беллоца Хілл. Пройдемо за мною, я покажу вам квартиру, яку ви хочете зняти. 
Жінка впевнено направилась до під'їзду; детективи попрямували за нею, стараючись не відставати. Під'їзд, як і коридори, були досить охайні та чистенькі. Вони підійнялись на сьомий поверх та пройшли до потрібних дверей. Місіс Хілл дістала із сумки велику, об'ємну в'язку ключів. Але, не зважаючи на те, що ключів було багато, вона досить швидко знайшла потрібний. Жінка відімкнула двері та жестом запросила друзів пройти всередину, доброзичливо при цьому посміхнувшись. Наживо житло виглядало ще краще, ніж на фото. Там було набагато прохолоднвше, свіжіше та приємніше, аніж на вулиці; схоже, працював кондиціонер. Місіс Хілл провела коротку "екскурсію", показавши всі кімнати. Врешті всі зібралися у невеличкі вітальні. 
-Ну то як? - запитала жінка, - вам все підходить? 
Кетрін обернулась до інших, запитально глянувши, та особливо зосереджуючи свій погляд на Даніелеві. Детектив відвів погляд у сторону, після чого повільно кивнув. 
-Так. Ми беремо цю квартиру, - промовила Кетрін. 
Друзі домовились із місіс Хілл про ціну, розібрались з деякими документами. Того ж дня переїхали у нове житло.