Розділ 21

Розділ 21

І на роботі в неї виходило. Вона обожнювала свою роботу. Її бюро - це маленька кімнатка в самому центрі міста з дивовижно вписаними туди меблями, які вона розробила сама. І на всю стіну фотошпалери - Вид з балкона на Середземне море, візуально розширюють кімнату до нескінченності. Там весь час був стійкий запах далеких подорожей. У неї десятки людей у дюжині рейсів летіли літаками, їхали автобусами, пливли поромами по всій Європі. По всьому світу. І вона сама летіла, їхала, пливла. Частіше з чоловіком, іноді сама. Він екранував її роботу, особливо не вникаючи. Але коли виникали труднощі, а без них не буває, вона залучала його, типу «директора», який вирішував проблеми. Хоча більшість проблем звичайно вирішувала вона сама, досвідчений турагент.

Він пам'ятає, як вони сидять в затишній кав'ярні, у суботній день і раптом. Ой! Мені треба подзвонити. Алло, як ви дісталися до аеропорту? Розслаблений голос в слухавці- нормально. Збираємося. Наш виліт завтра. Терміново додому. Попутно розповідає, що це мама з двома дітьми, грошей обмаль. Благала знайти найдешевший готель зі знижкою. Знайшла їм непоганий, в Туреччині. Але виліт, мені здається, сьогодні. І вдома, заглянувши в комп, дзвонить. Ваш виліт сьогодні. Літак відлетів годину тому. Ой, а яке сьогодні число? І сльози на іншому кінці дроту.

- Що з нею робити?

- Як що? Висловити співчуття. Або пристрелити дурепу!

- Ну може вдасться щось повернути?

- Смієшся? Навіть не уявляю.

Субота, сьома година вечора. Вона сідає на телефон, підіймає чергового у туроператора, той підіймає керівника напрямку, той відповідального за роботу з авіакомпанією, той вже незрозуміло кого, але авіакомпанія погоджується перебронювати пропалий квиток з втратою 20% від вартості на завтра. Вони полетять у неділю, втратять тільки один день у готелі. Чоловік просто шаленіє від її кваліфікації і наполегливості. А наступного дня знов дзвінок цієї дами, з аеропорту в сльозах. Їх не пропускає прикордонник. Каже про якісь проблеми з довіреністю тата на дитину. Вони у супермаркеті. Він дружині. Скажи нехай попросить письмове пояснення причини заборони на виїзд. І за п`ять хвилин щасливий телефон майже кричить: «Нас пропустили». Та так голосно, що навіть він чує. Напевно, пів магазину чує! І істеричний сміх їх обох, під здивованими поглядами покупців.

Так, йому могла спсти на думку ідея відкрити це бюро, допомогти на початку, але зробити його таким, яке воно зараз - ніколи в житті. Мій маленький, стійкий турагентик, називав він її.

Вона похована недалеко від аеропорту. Що дня, над її могилою летять літаки. Низько. Дуже низько! То зліт, то посадка. Може їй там, тому не так сумно і самотньо?

23