Розділ 19

Розділ 19

Вона звичайно давно вибовтала Алексу всі свої амурні пригоди. І про перше кохання, який безсоромно зрадив їй, а потім прийшов додому до неї з квітами, коли вона була вагітна. Причому дуже вагітна. Про пошук кохання, якого не було, коли вона була нареченою. Про іноземця, з яким був тільки один день, а потім п'ять років листування. А коли вона про нього і думати забула про дикий скандал з чоловіком, який знайшов не спалені вчасно листи, і вони йому чомусь не сподобалися. Він пам'ятав, як її подруги вели її додому, щоб обговорити умови розлучення. Який переляканий був у неї вираз обличчя. Упертие і переляканий одночасно.

Блін! Як соромно буде перед батьками і друзями сказав він тоді. Живи просто тут, але не підходь до мене на відстань витягнутої руки. Ти мені ніхто. І вони досить довго так жили. Якщо чесно, він не любив її тоді. Цю жінку, яку його порядність зробила його дружиною.

І була у нього тоді подружка молодості, яка до того часу встигла вийти заміж, розлучитися з «цією твариною» і тепер терпляче чекала, коли він що-небудь вирішить. Але він був дуже нерішучим і до болю в серці любив свою доньку. Ну і звичайно, другий раз, таку дурість як шлюб він точно не допустить.

Вони відпочивали часто у різних місцях, а коли працювали разом в таборах, він по місяцю не підходив до неї. Ну не те, щоб не підходив. Вони разом були в компаніях, на нічних посиденьках біля багаття. Потім він проводжав її до кімнати, де вона жила з дружиною його приятеля і компаньйона по неподобствам. Потім йшов до себе. Або повертався до багаття в якості «вільного агента». Місцеві шлюхи не вважали її за конкурентку і нахабно вішалися йому на шию. Фізрук, він як племінний бичок один на стадо.

Якою ж скотиною я був тоді, думає він зараз! Яким мерзенним егоїстом. Хіба можна так принижувати? Вона напевно все розуміла і терпіла. Заради дочки. Заради батьків. Щиро думала, що щасливого шлюбу просто не буває. Мерзощі чоловіка просто потрібно терпіти, як терпіла її мама, як терплять інші. Зате не п'є. Він не здивувався б, якби дізнався, що вона його зубною щіткою мила туалет. Він читав десь про таку форму жіночої помсти. Він заробив це!

Цікаво, якби вона йому тоді просто сказала? Слухай, або йди, або припини це блядство. Як би він вчинив? Адже точно б не пішов. Точно припинив би. Хоча б на час. Але вона ніколи цього не сказала. Ані разу. І копила образу. І знала, що при нагоді відплатить йому тією ж монетою. І так, кілька раз виходило. Тепер він знав це точно. І знав, що ця образа народила цілу філософію. Вона цю філософію іноді викладала Алексу. Він з нею сперечався, намагався наставити на шлях істинний. Але не тут-то було! Упертість - не остання риса її характеру.

Привіт, милий Алекс!!

Про високі відносини іронізуєш?)))

Ну називай це як хочеш, а, по-моєму, це самі що ні на є нормальні і правильні відносини...Думаєш краще, коли в сім'ї панує напруга з приводу зрад, (колишніх, можливих або неможливих...) Коли скандали і недовіри, шпигунство і підглядання...Муки ревнощів, приниження, сльози, а у деяких і мордобій...Навіщо все це? Адже всією історією людства вже засвоєно: вічного кохання не буває...Вірність тільки у лебедів...а щоб любов міцніша була, потрібна свобода вибору, і загалом свобода...

Мій вже перехворів деякими вищеназваними хворобами. Ось майже всі сварки, про які я тобі писала, але ніколи не називала причини, всі сварки були через його надмірну цікавість...

У якийсь момент я перестала скааженіти з цього приводу, і  сказала: «Ну якщо хочеш, я тобі все буду розповідати і показувати. Можемо навіть до мого жіночого лікаря сходити разом, я покажу, що у мене всередині...або зробити сканування мозку...може там ще щось не побачене залишилося»-...І мені вже стало цілковито байдуже, що хто про мене думає...Ось яка є...Не краще - не гірше...

Ну і він, напевно, зрозумів, що мене краще залишити у спокої...І насправді, вийшло, що краще. Для нас обох...Ми більше ніколи на цю тему не розмовляємо. І він відпускає мене завжди і скрізь.

Він прочитав цей лист і йому стало соромно. Соромно за все, в тому числі і за гру, яку він затіяв. Теж мені, Штірліц. Але без неї не виникла б та, справжня велика любов між ними. А може вона і була? Потрібен був просто поштовх?

Звичайно була. З першого дня була. Завжди. Принаймні він би перегриз горло будь-кому, хто її образить. Він, врятує її від будь-якої біди! Від останньої не врятував! Старим став, напевно!