Розділ 17

Розділ 17

Що робити з такими фрагментами? Пропускати? Залишати тільки міркування про жіночу й чоловічу рівноправність та свободу проміскуїтету? Слово то яке! Нудно! А загалом не варто забувати, що це, де-факто, листування між чоловіком і дружиною, які в цей час вже відсвяткували тридцятирічний ювілей. І раптом такі амури. Їм би огірки разом закривати, а вони! Сором, або приклад для наслідування? Ніхто не відповість на це питання однозначно. Було і було. Але це точно прикрашало їхнє життя.

Давайте домовимося, що всі ці діалоги та еротичні сцени взяті з голови автором і не відповідають дійсності. Ну просто старий, що втрачає розум дід, озвучує свої еротичні фантазії. Ну забуває він іноді випити пигулки, ось його і несе.

Це він дід, чи що? Молодий душею, але замкнений в клітці старості, як писала вона? Коли йому хтось надіслав сльозливу пісню «Не ображайте старих» він відповів: «Так, я їх і не ображаю».

Чи здогадувалася вона, хто цей Алекс насправді? Навіть якщо не здогадувалася, якщо не дозволяла собі здогадатися, щоб не зруйнувати магію гри, підспудно звичайно відчувала. Коли більше, коли менше.

Алекс, ти говориш, точно, як мій чоловік, може ти є мій чоловік? І все це затіяв і продовжуєш, щоб підтримувати моє лібідо? Хороший момент був для виходу з гри і щиросердного зізнання! Але, досвідчені злочинці кажуть, що щиросердне зізнання полегшує душу, але збільшує термін.

Тому…

- Алесь! Я не проти, але на жаль. Хоча дуже радий, що мені вдається його підтримувати. Однак виходить, що не для себе стараюся. Але не скажу, що з мого боку, це чиста благодійність.

Чи ревнував він її до Алекса? Найсмішніше, що сказати ні, не ревнував, він не може.

Він міцно звик вважати себе альфа-самцем і не хотів мати конкурентів. А тут? Він сам створив собі конкурента, який зухвало і вміло користується довірливістю його дружини! Сміх і гріх! Сам собі конкурент!

Вона була жахлива фантазерка. Романтична фантазерка. Він як міг підігрував їй. Вона вибирала будиночок, де вони зустрінуть новий рік. Чудовий будиночок в горах, далеко від всього житлового. Там буде пес Філька, який дуже любить її і терпить його. Зараз він перечитує її лист про будиночок і розуміє, що, напевно, все-таки співавтор він. Причому так собі співавтор, трієчник. Такі тексти як у неї йому не написати. Навіть якщо зі штанів вистрибне.

Алеся:

Будиночок в Карпатах.

Сьогодні я заглянула в будиночок ...в наш будиночок в Карпатах...Там зараз дуже засніжено...Рано темніє...Світло горить у віконці...Будиночок стоїть самотньо і таємничо. А всередині тепло, затишно, мило... Там живе кохання...Дрова потріскують в каміні...Уяви!!Там ялинка в кімнаті прикрашена! Запах хвої і мандарин. А на білій шкурі біля каміна...ти і я. Або вже, просто ВІН і ВОНА.

У них немає телевізора та інтернету...У них вимкнені мобільні телефони...Тільки тихенько звучить музика...здається це Тоні Брекстон...Немає зв'язку із зовнішнім світом, зате у неї для нього ще безліч оповідань та історій. Вона йому говорить їх, іноді переходячи на ласкавий шепіт, нахиляється до його вуха і ніжно цілує його щоки, шию, очі і долоні, проводить своїми віями по його вусах...

Він готовий слухати ці дурниці століттями, аби відчувати її поруч, аби вона не зупинялася і не зникала. Тому що у НЬОГО для НЕЇ безодня ніжності і кохання. ВІН ще не сказав їй про це...Його тримають гальма...Гальма прожитих років, важкий вантаж інших жінок, непідйомний якір справжнього його життя. Але скоро точно, скоро, ВІН знайде слова, обов'язково. І скаже.

А ЇЙ і не потрібні його слова...Вона все, все бачить в ЙОГО очах...ВОНА і так все знає...

І коли настає момент, той самий, заради якого варто жити, коли душі так просять, щоб їх тіла злилися, то Фільку вже не варто  виставляти з кімнати. Він звик. Він неохоче встає і йде сам. Бурчить і гарчить, але йде. Він знає, що краще б йому ЦЬОГО не бачити. Тому що один раз він вже побачив. Ненароком. Ну просто двері за ним не зачинилися щільно.

Філька був обурений побаченим. Він засмутився дуже! Навіть його знайома сучка з сусіднього села, чорноока вертлява премила дворняжка Муха, не дозволяє з нею таке витворяти! Він одного разу навіть задумався і розмірковував на цю тему. Про себе, втупившись на вогонь в каміні і мірно постукуючи хвостом об підлогу. Напевно, у нього б так і не вийшло б з Мухою. Ну в силу різної фізіологічної будови людини і собаки.

Загалом Філька дуже... дуже переживає за свою господиню. Вона неправильно поводиться! Він їй вже намагався пояснити це, але не зміг. Крутився у неї під ногами, заглядав їй в очі, не просто заглядав, а зі змістом. Не вийшло. Він не вміє говорити по-людськи. Але все що відбувається у нього на очах-це обурливо!

Як же так можна! Після всього цього неподобства, що з нею робить цей чоловік, ВОНА його ще так довго, пристрасно і вдячно цілує всього ...всього! ВОНА служить йому, ніби це Він її господар. Вона годує його всякими смаколиками. А іноді Вона танцює для нього. Ну ось це якраз і не погано, це красиво! Фільці це подобається. Він в цей час заливчасто гавкає і нетерпляче переступає з лапи на лапу, ніби теж готовий танцювати... А ВОНА, зачіпаючи своєю спідницею, змітає зі столу келихи, диски з музикою, книги. Все весело летить, б'ється, дзвенить. Падають ялинкові іграшки з ялинки, хлопавки вибухають самі собою, і зірки за вікном починають рухатися в такт її дробу і реготати! І вона теж... вона так щасливо сміється!

... А як вона його називає? Хто б чув! Ангел! Фу! Це ж треба! Кожен щеня скаже вам, що Ангели на землі не живуть! Та й який з нього Ангел! Філька не раз вже уважно ЙОГО розглядав, коли він після всіх цих неподобств, засипав ось так, в чому мати народила. Філька навіть одного разу лизнув його руку, спробував на смак. Нічого особливого, хоча господиня весь час твердить, що ВІН солодкий. Ніяких ознак ангельства не знайшов. І не солодкий він зовсім, скоріше солоний. Ні, безумовно, його господиня зійшла з розуму. І з цим потрібно щось робити. Але як?...