Розділ 10

10

Знову 21:00 і знову він за компом. Ну чому раніше йому не пишеться? Цілий день ходив з кута в кут, періодично підходив до увімкненого ноута, дивився пошту, банки, соцмережі, що завгодно. Але писати не міг. Самонавіювання, чи що? Відкривав свою стару, давно не використовувану поштову скриньку, перечитував знову її листи. Потім розумів, що її листи він і так добре пам'ятав. А ось листи цього покидька, цього провокатора, цього підкорювача нестійких жіночих сердець Алекса, він забув. Що він їй писав, що змусило її запитати розумним тоном «Як ти думаєш, а чи можна закохатися в інтернеті»? Чи відомі йому такі випадки? Він відповів, що просто перестане себе поважати, якщо вона в нього не закохається. «Я легко закохуюся», відповіла вона. А загалом, ти щаслива людина?

Алекс про щастя:

ЧИ щасливий я? В загалом звичайно щасливий. таким середньостатистичним щастям. Мені б звичайно хотілося мати більше грошей і хотілося б мати грошей ще більше, ніж хотілося! Мені б хотілося мати років на десять-менше, ніж маю і ще років на десять менше, ніж хотілося. Мені б хотілося не приходити на роботу о 8-30 (суворо) а години на дві пізніше! Хотілося б бути старпомом великого пасажирського лайнера (капітаном ні, достатньо старпомом), який катає найкращих жінок світу по морях-океанах. Ось там би я розвернувся, у білому кітелі і кашкеті з якорем. А ще дуже б хотілось, щоб в Одесі не було зими і вересень м'яко переходив у травень.

Але маємо те, що маємо і скаржитися гріх! Маємо кохану дружину і сина, маємо жінок, яких хочемо мати, або скоріше тих, які хочуть мати нас, і дивлячись на яких Білл Клінтон стік би слиною, або ще чимось. Маємо роботу, яка забезпечує більш- менш гідне життя і калим, який дозволяє зробити це життя ще більш гідним. І живемо біля моря, в місті, яке любимо і тому усе чудово! Ось такий невеликий монолог в стилі Жванецького. А потім напишу ще в якомусь стилі!

А лист твій мені дійсно дуже сподобався!

Сподобалося, що в цілому, попри всі справи, вам вдалося зберегти Буйство поглядів і повінь почуттів. І що, з того самого дня секс щодня? Дай рецепт, чим треба годувати чоловіка, для таких підступних подвигів! Я його дружині підкину!

Поки-поки. Пиши Алекс (Один із купи ідіотів, знятих в інтернеті).

Вона Алексу:

Привіт Алекс! І зовсім ти не один із купи, а просто один віртуальний друг. Тобі можна поплакатися, а можна вигадати кохання, або як там це називається в інеті. А головне, на цьому емейлі ти - єдиний. Приємно бути єдиним, хоч тут?

А ще ти виявився рятівником. Якби я не продовжила з тобою переписку, то обов'язково написала б київському другу. Мені дуже кортіло це зробити. А це було б неправильно. По-перше, він мене образив, і хоч це образа мене не зачепила, потрібно ж якось тримати себе на рівні... По-друге, як я розумію, його дружина продовжує тримати його на мушці, і знову б мій лист читали усі.

А так я тобі щось там пишу, а на більше вже часу не залишається. Тож рятуєш ти мене від дурних вчинків.

А тепер, Алекс, про головне, про низьке. Чоловіка з осені годую медом з горіхами. Причому мед - тільки травневий. Так ми йому підліковували хронічну болячку, а нібито діє на все. Ну і ще є вітаміни Герімакс», вони з женьшенем і теж йому подобається їх пити.

Ну і скажу тобі по секрету, секс може бути не тільки класичний, як виявилося. І теж приносить задоволення.

А про закоханість … Думаю, що, коли весь час хочеться, ну майже весь час хочеться, притулитися до чоловіка, плюс взаєморозуміння і його любов, напевно, так, закохана. Але ти ж знаєш, що не люблять так сильно те, що можна і потрібно любити. Завжди заборонене вабить...

Як каже один мій знайомий: Я такий чистий, що самому огидно, дайте бруду повивалюватися, бо задихнуся.

дуже приємно, що тобі сподобалися мої листи. Я потім, коли відіслала, згадала, що треба було зазначити, що тому чоловікові завжди було дуже соромно, коли він зраджував дружині. Як Альхену з 12 стільців, але він нічого не міг з собою вдіяти... а ось мені соромно не було. Не знаю, чому.

Їй, сучці ніколи соромно не було, подумав він. Як легко могла вона вкусити. І дуже боляче!

Дивиться на дату листа. Майже 20 років тому. Напевно з цього часу їх любов стала справжньою. Зараз він думає, як вони втратили більше 20 років? Через що? Чому? Адже все могло бути інакше. Він старший, значить його вина. Треба було її на руках носити, балувати, купувати дорогі шмотки. Завалювати її коштовними цяцьками. Принаймні з того часу, як він міг собі це дозволити. Пробудити в ній жінку тоді, а не в сорок. Поверніть час! Я хочу все переграти! Я виправлюся! Я подолаю її впертість! Але час величина векторна і має напрямок тільки вперед. Повернутися назад, в точку відліку неможливо. Хоча все відносно, сказав Ейнштейн.

Раніше його любов до неї була подібна любові до дитини. Улюбленій дитині. Дитині, яку не можна засмучувати, яку ні в якому разі не можна ображати. Яку треба ,по можливості, балувати. Вона теж любила його, як він відчував, скоріше дочірньою любов'ю. А батьків не вибирають. Тому якого Бог дав, такого дав. Не самого поганого. Могло бути і гірше. Вона вірила, що він їй призначений долею. Розповідала, що, коли за два місяці до знайомства, побачила його фото на дошці пошани, її раптом почало колотити. А в новорічну ніч, майже за рік до весілля, вона, подивившись на себе в дзеркало, розридалася. Заміжжя тоді точно не входило в її плани. Від слова зовсім.

Тепер він полюбив її як жінку. В першу чергу жінку, а потім як дружину, матір його дітей і господиню. Тепер, якщо розставити знайомих, не дуже знайомих і загалом незнайомих жінок за номерами вона б стала номером один. Потім ніхто, ніхто, ніхто і ще сто разів ніхто, а потім інші. Причому інші розташовувалися у довільному порядку і мало його цікавили.

Ну майже не цікавили. Ні, ну насправді він із задоволенням поглядав і не тільки на інших. Але дуже обережно і щоб просто зрозуміти, що краще її немає. Щодо вивалятися в бруді, він запам'ятав.