Розділ 6

Розділ 6

 Ми — діти сексуальної революції, яка з нас почалася і на нас завершилася. Вона проникла до нас у спотвореному вигляді, крізь тріщини «залізної завіси». Змушувала приміряти на себе філософію хіпі, які жили, як пташки на гілці, просто щебечучи і спарюючись. Наші діти вже не такі, як ми. У них інші пріоритети. Вони, мабуть жахнутся, читаючи про розпусту батьків. Вибачте нас і зрозумійте! Не ми були такими, час був такий. Він пам’ятає фільми тих років: «Маленька Віра», «Мене звуть Арлекино», «Інтердєвочка». Після виходу «Інтердєвочки» школярки на питання, ким вони стануть, гуртом писали у творах — «Валютними проститутками». І підтверджували це тим, що висипали  на вулиці нічного міста, чекали іномарок, які заберуть їх у солодке життя. А в нього була велика чорна іномарка. Ех… є що згадати, але німа чього онукам розповісти, подумав він і написав замість епіграфа «Перед прочитанням спалити»! І тут же згадав булгаківське «Рукописи не горять».   

   Прочитавши її таке, в цілому цікаве листування, з глибиною думки, яку він, будемо відверті, від неї не очікував, він злякався і вирішив знизити напругу, написавши загалом несерйозний, грайливий лист.

Алекс їй: Я, звісно, розумію, що вираз не стосується щегля у клітці! Я трохи знаю, хто такий Уільям Теннесі, а з Анджеліною не знайомий! Клітку я відчував, можливо, перші два роки після одруження, а потім загалом перестав помічати! Адже рибки в акваріумі не помічають своєї несвободи! І якщо постаратися, то з акваріума можна вистрибнути. Ну, а ще почесний громадянин Одеси Володимир Ілліч Ульянов казав, що свобода — це усвідомлена необхідність. А загалом, знаєш, якщо пес зривається з ланцюга, він, нагулявшись, все одно повертається і слухняно підставляє шию під нашийник. Напевно, повна свобода швидко навіює тугу і безвихідь. Це тоді, коли нікому не потрібен, ні про кого не потрібно піклуватися. А ти б хотіла зараз бути вільною, як вітер, або тобі просто цікаво експериментувати зі свободою?

    Вона Алексу: Мабуть, ця тема свободи така актуальна для мене, бо всього 5 місяців тому я відчула, що переді мною опустився шлагбаум, який я завжди вважала відкритим. Я тобі писала, чому. І загалом, я ще не звикла до такого стану речей. Ти правий, я трохи зациклилася на цьому понятті «свобода», це стало моїм пунктом, і це неправильно. Тім паче, що у мене в житті нічого поганого не трапилось, і я знаю, що, якби я справді була вільною, всі мої шанувальники одразу зникли б. Це я спостерігаю у своєї самотньої подруги. Ви ж бо боїтеся жінок, які хочуть вас приборкати і поставити на порожнє місце. І правильно робите. Мій чоловік каже: «Кожна наступна дружина завжди гірша за попередню». А свобода мені зараз потрібна чисто теоретично. Знати про можливість вильнути хвостом, навіть якщо ніколи цього не захочу.

Від Алекса: Привіт! На вході у якийсь концтабір було написано «Кожному своє». Ну а загалом, ми чоловіки боїмося агресивно налаштованих дам, особливо щодо шлюбу. Хоча деякі дуже люблять одружуватися і роблять це по два-три рази на рік, іноді на кількох дамах одночасно! У мене один колега одружений щонайменше на двох, і обидві вважають його своїм чоловіком. Перепис населення показав, що одружених жінок набагато більше, ніж одружених чоловіків.. А свобода дурочкам потрібна, мабуть, щоб порозумнішати (не ображайся за каламбур). А що сталося п’ять місяців тому? Це ти засвітилася в інтернеті? В ньому зірки загораються, гаснуть, з’являються нові, знову з’являються старі. Шлагбаум високий? Пройти не можна, але, мабуть, можна пролізти знизу, якщо перестрибнути заважає вузька спідниця?