Епізод третій: Літній табір (Частина перша)

            - Що там пишеш? – запитав колега доїдаючи свою вечерю.

            - Свої думки та що снилось і як пройшов день, мені порекомендовали робити нотатки, щоб гарно спати.

            - Не знав що в тебе погано зі сном. А який сон тобі наснився? Щоб дати тобі змогу висказатись.

            - Ну, це був занадто реалістичний сон ніж я собі очікував.

            - Говори, гадаю тобі буде корисно.

            - Я як зазвичай опиняюсь десь, де немає нічого, але там було світло яке говорило дитячим голосом.

            - Це стрьомно, особливо коли там є щось про згадування дітей. Особливо їхній сміх.

            - Так це ще не все, воно сказало торкнутись до неї, і коли торкнувся із мене якесь чудовисько вийшло.

            - Жесть. Зачекай хвилину, це те саме світло яке сказало тобі, шукати щось намальоване? Я правильно зрозумів?

            - Так, а коли прокинувся пішов до лампи і потім ліг спати.

            - Очманіти, в такому випадку ти повинен прокинутись в холодному поту та труситись, але ти пішов до лапи. Це по твоєму нормальна реакція?

            - Так, я пішов до лампи бо думав що вона зникла.

            - Якщо мені таке наснилось, то я відходив від цього десь хвилин тридцять не менше, з можливістю сходити в туалет.

            - Мені від цього не було так страшно, але це вже набагато краще ніж нічого.

            - Ну ти даєш, а що в тому лісі було? Коли ти вийшов, в тебе було такий виріз обличчя наче ти в трансі.

            - Там якесь божевілля було, від жахливих марень до моєї погоні з дивною тварюкою. Ці марення таки реальні наче це якійсь спогади.

            - А що за марення такі?

            - В одному було таке: істота схожа на мене тримаючи забруднену гарнітуру, а ще там був чоловік прив’язаний до стільця. Потім двійник підпалив його.

            - Жах який, це було насправді?

            - Ні, я цього точно не робив. Я цього не пам’ятаю, як і на нього собака напала а він її вбив.

            - Собаку? За це саджають.

            - Я цього не робив, і повторюсь ще раз, я не пам’ятаю!

            - Гаразд-гаразд, а що ти пам’ятаєш? Мабуть ці марення з’явились з наслідком стресу, тому відповіси на запитання, коли в тебе був великий спалах стресу від чого почав їх бачити?

            - Я не пам’ятаю, і це якось дивно.

            - В тебе немає спогадів? А можеш сказати що саме ти пам’ятаєш?

            - Пам’ятаю як влаштувався на роботу та орендував квартиру, це все що знаю.

            - А що відчуваєш? Смуток чи тривогу?

            - Розгубленість. Це все що відчуваю, мені це ніяк не відволікає.

            - Ну добре, а то вже подумав що це сильно вплине на тебе.

            - Можливо воно так і є, у мене вже були готові документи і паспортні дані фальшиві.

            - В сенсі фальшиві?

            - Мені нещодавно стукнуло вісімнадцять, не тільки ти тут здивован.

            - Тобі вісімнадцять? Тебе працевлаштували коли ти був не повно літнім? Як в тебе це вийшло?

            - А я звідки знаю? У мене вже були готові документи, а оригінальний паспорт був в кишені куртки.

            - У мене повний шок від тебе, і хочеться забути цю частину розмови.

            - Гаразд, але зараз я без поняття куди нам треба.

            - А що там на малюнку написано й намальовано?

            - На половину прозора собака, намальовано фарбою.

            - А написано що?

            - «Сестра розповідала, що коли є туман то разом з ним є туманний вовк або собака. Я завжди хотів це побачити, можливо на секунду міг її помітити, так я знаю що вони дітей не чіпають», ось це так уява.

            - А на звороті що?

            - А тут у нас, намальований забор і напис «Діамант», написано що: «Раніше цей табір колись працював, нажаль я не зміг опинитись там коли він працював».

            - Сумно звучить, наче як не здійснена дитяча мрія.

            - Але куди нам треба йти? Це ще актуальне запитання.

            - Дай малюнки – коли він взяв два аркуша, почав розташовувати їх на столі – дивись, на першому папірці чоловічок в офісі, на звороті ліс. Я бачив як принтер роздрукував його з офісом наверх, скоріше лицевий бік це наше розташування, зворот це пункт призначення.

            - Добре, це має сенс, а щодо іншого малюнку?

            - Коли ти його взяв, то що було намальовано на лицевій стороні? Діамант чи собака?