ЕПІЛОГ

— Якщо ти читаєш це…

Я не знаю, як довго ми будемо разом.

Не знаю, скільки ще буде сварок через дрібниці, кави без цукру, поїздок у різні міста, мовчань, сміху, вечерь, які перетворюються на плани на життя.

Я не знаю, чи будемо ми назавжди.

Але я знаю точно:

Я перестала тікати.

Я більше не пишу “хочу знайти нормального” в чаті.

Бо він — тут. Не ідеальний. Але справжній.

І якщо ти читаєш це, значить, ми пройшли шлях разом.

Ти — через сторінки. Я — через кожен удар серця.

І якщо хочеш далі…

То просто уяви:

дві чашки чаю, квартира зі слідами фломастерів, дім біля парку, і двоє.

Просто двоє.

Без хештегів.

Без драми.

Просто разом.

Кінець.

Або — початок.

Вирішувати тобі.

Від авторки

Я безмежно вдячна кожному з вас.

За те, що читали.

За ваші коментарі.

За сміх і сльози разом із героїнею.

За те, що проживали цю історію разом зі мною.

Цей роман — особливий.

Він не вигаданий повністю.

Він створений на реальних подіях, які сталися з близькою мені людиною.

У кожній сцені — відлуння справжнього життя.

І саме тому я так хотіла подарувати цій історії літературне звучання, зберігши її серце.

Я часто черпаю натхнення саме з життя.

З розмов, з вулиць, з подруг, з клієнток, зі своїх знайомих.

І хоча у мене є серія книг, де все повністю вигадано, саме ця — з тих, які пережиті.

Прожиті. Відчуто.

Мені хотілось, щоб ви повірили: навіть такі несподівані, глибокі й щемкі історії можуть траплятись не лише в книгах —

а й поруч із нами.

Щодня.

Дякую за те, що були тут.

І запрошую вас у світ інших моїх романів.

Там — нові герої, нові повороти, але завжди справжні емоції.

З любовʼю до кожного з вас —

Лана Міра