10. Життя — не марафон. Це більше схоже на шведський стіл із трьома виделками й однією ложкою

Ти, напевно, чув(-ла), що “життя — це марафон, а не спринт”.
Типу, не поспішай, але рухайся стабільно, і тоді прийдеш до фінішу щасливим(-ою), усвідомленим(-ою) і, бажано, з кубком. 🏁

Але проблема в тому, що це брехня.

Життя — не марафон.
Тому що в марафоні:

• є чітка дистанція
• є старт і фініш
• є правила, за якими всі біжать
• є судді
• і всі учасники біжать в одному напрямку

А в житті?

Ти прокидаєшся — а перед тобою: шведський стіл.
Сотні опцій. Сотні страв. Хтось уже щось їсть. Хтось приніс свою їжу. Хтось відмовився. Хтось дивиться, що їси ти.

І ти стоїш.
З однією виделкою, іноді без тарілки.
І думаєш:

“З чого почати?
А що якщо я виберу не те?
А якщо я візьму трохи — а потім захочу інше?
А якщо я переплутаю десерт з основною?”

Так виглядає сучасна реальність вибору.

🧠 Ми живемо в епосі “все можливо”

Світ каже:

• “Можеш бути ким хочеш!”
• “Обери будь-який шлях!”
• “Створи себе сам(-а)!”

І ти такий: “Ок...”
Але всередині: “...А як взагалі це все вибирати, якщо я не знаю, що мені смакує?”

Колись люди мали 3 шляхи: йдеш у батькову справу, вчишся на когось стабільного або емігруєш.
Тепер — можна ВСЕ.

І саме тому ми паралізовані.

😮‍💨 Чому важко вибирати?

Бо:

• Хочеться “не помилитись”
• Хочеться “взяти найкраще”
• Боїмося, що щось пропустимо (FOMO в дії)
• А ще — бо інші вже, здається, давно вибрали, їдять і кайфують…

Але ти не повинен(-на) вибирати одразу все, одразу правильно і одразу на все життя.
Це не фільм “Матриця”. Це — шведський стіл.
Можна взяти щось.
Спробувати.
Не зайшло — не доїдати.
Хочеш додати інше — будь ласка.
Не знаєш, з чого почати — почни з чаю.

📌 У чому фокус?

Не в тому, щоб “знайти єдиний ідеальний шлях”.
А в тому, щоб навчитись слухати себе на ходу.
Бо меню буде змінюватись.
Ти будеш змінюватись.
І твій смак до життя — теж.

🥄 А що з тією ложкою?

Ну... у тебе, можливо, і справді не вистачає всіх “інструментів”.
Хтось має дві освіти, мільйон зв’язків і бабусю-кар’єрного коуча.
А ти — ложку.

Але знаєш що?
Навіть ложкою можна їсти торт.
І пити какао.
І, взагалі, виживати.
І отримувати від цього задоволення.

🛋️ Висновок?

Життя — не змагання.
Це хаотичне, абсурдне, смачне, трохи незрозуміле і часом дуже затишне місце.
І твоє завдання — не "обігнати", а не забути насолодитися хоча б чимось із цього столу.

Не все має сенс. Не все буде зручним. І не все треба “брати назавжди”.
Але якщо ти знайшов(-ла) щось, що тобі хоч трохи смакує — це вже перемога.