8. Коли не хочеться ні з ким говорити — не говори

Здавалося б, що складного — поговорити?
Відповісти. Посміхнутись. Написати щось у чат.
Але бувають дні, коли навіть коротке “як справи?” — це як марафон із гирями на ногах.

І найгірше — не те, що не хочеться говорити.
Найгірше — що ти починаєш себе за це винити.

🙊 Світ вимагає комунікації

Скрізь — “будь на зв’язку”, “відповідай швидко”, “не зникай”.
Соціальні мережі, групові чати, сімейні дзвінки, “ти чому не прочитав?” — усе це створює ілюзію, що мовчання — це порушення правил.

Наче якщо ти зник(-ла) на день-два — то вже ображаєш когось.
Але правду кажучи…

Іноді мовчання — це єдиний спосіб зберегти себе.

🧠 Чому ми мовчимо?

• бо втомились тримати образ “нормального”
• бо немає слів, які б пояснили, що в нас усередині
• бо хочеться побути наодинці зі своїм мозком, а не з купою чужих емоцій
• бо голова переповнена, а душа — порожня

Мовчання — це не пасивність. Це — процес. Це коли в тобі щось вариться.
Як какао на повільному вогні: ти ще не готовий(-а) розлити по чашках.

📌 Проблема — в очікуваннях

Нас учили, що ти “поганий друг / дитина / партнер”, якщо мовчиш.
Що ти маєш бути доступним, відкритим, підтримуючим. Завжди.

Але це брехня.
Неможливо бути емоційно доступним постійно.
І насправді — ніхто цього не може. Просто хтось мовчить, а хтось прикидається.

🛑 Маєш право “відключитись”

Уяви, що ти телефон. Якщо в тебе 1% заряду — ти ж не починаєш довгу розмову?
Ти ставиш на зарядку.
І так само з людьми: ти маєш повне право "піти на зарядку", не пояснюючи всім, чому.

🛠️ Як не згоріти від провини за мовчання?

1. Визнай: це не провина, а потреба
   Ти не поганий(-а), ти просто перевантажений(-а).
2. Комунікуй свої межі просто
   Можна сказати:

“Я зараз не в ресурсі говорити. Це не через тебе. Мені просто треба пауза.”

3. Не виправдовуйся перед усіма
   Мовчання — не злочин. Не треба писати всім пояснення, якщо не відчуваєш сили.
4. Пам’ятай, хто “твої”
   Твої люди — зрозуміють. А хто ображається на твоє мовчання — можливо, не слухав тебе і тоді, коли ти говорив(-ла).

🤫 Мовчання — це теж форма турботи

Про себе.
Про нервову систему.
Про емоції, які ще не стали словами.

Іноді найкраща розмова — це тиша. І в цій тиші теж є сенс.

☕ P.S.

Наступного разу, коли не хочеться нікому відповідати — не відповідай.
Увімкни улюблену музику. Зроби какао. Побудь із собою. І скажи:

“Я не зник(-ла). Я просто поряд із собою. І мені тут добре.”