6. Діагноз — “задовбались”

Є момент, коли ти прокидаєшся вранці й перша думка — не «добрий день», а “ні, знову”.
Не тому що щось погане сталося.
Не тому що хтось винен.
Просто… усе. Набридло. Надоїло. Задовбало.

Знайомо?

Вітаю. У вас — синдром колективної задовбаності.
Нічого медично страшного. Але морально — доволі вибиває з колії.

😮‍💨 Що це за стан?

Це коли:

• навіть у вихідний у тебе в голові фонить: “я маю щось робити”
• але навіть те, що “маєш” — вже не викликає нічого, крім зітхання
• і ти відкладаєш справи не через лінь, а через повну внутрішню порожнечу
• при цьому всі навколо теж у такому ж стані — тільки мовчать

Це не депресія (хоч може бути її сестрою). Це тотальна втома, яка пройшла фізичний етап і поселилась у голові.

📉 Як ми дійшли до такого?

1. Інформаційна атака
Ти споживаєш більше контенту за день, ніж середньовічна людина — за життя. Це виснажує. Навіть якщо здається, що ні.

2. Постійні очікування
Світ від тебе хоче все: ти маєш бути успішним, красивим, щасливим, продуктивним. І ще при цьому не зламатися. Окей?

3. Відсутність “пауза-кнопки”
Тобі просто не дають зупинитися. Навіть коли ти лягаєш спати, тобі рекламують “сон як інвестицію в успіх”. Та дайте просто поспати!

4. Соціальне “не можна втомлюватись”
Бо ж ти молодий(-а), у тебе все “попереду”.
Як ти можеш бути втомленим, якщо не працюєш на трьох роботах, не виростив трьох дітей і не посадив бодай кактус?

🧠 Що це робить із нами?

Ми стаємо:

• емоційно плоскими
• дратівливими без причин
• байдужими до того, що раніше захоплювало
• схожими на Wi-Fi-роутери з миготливою лампочкою — сигнал є, але інтернет не працює

І ще гірше — ми починаємо соромитися своєї втоми. Бо “інші ж якось справляються”. Ага. Вони теж справляються… з вигоранням, тільки тихіше.

🧯 Що робити, коли все набридло?

1. Назви це. Прямо.
   Сядь і скажи собі:

“Я зараз задовбався. Я не робот. І я маю право бути на нулі.”

2. Зніми з себе все “треба” хоча б на день
   Не вирішуй нічого важливого. Не розвивайся. Не “виправляй себе”. Просто існуй.
3. Повернись до базових речей
   Сон. Їжа. Тиша. Тепло. Прогулянка. Що завгодно, що нагадує тобі, що ти живеш.
4. Не чекай повернення “мотивації”
   Почни з маленьких дій, навіть без натхнення. Іноді дія — це ліки, натхнення — побічка.
5. Поділись із кимось
   Втома — це не сором. Це частина людськості. І сказати “я не тягну” — це теж сила.

🤝 Найголовніше: ти не один(-на)

Світ справді трохи зламався.
Ми всі — перевантажені. Ми всі — втомлені від гучних слів, натяків на “успішний успіх” і нескінченного “будь краще”.

Але раз ти це читаєш — значить, у тобі ще щось живе.
Навіть якщо це просто бажання зупинитись і сказати: “Досить. Я хочу тиші.”

І знаєш що?

Це вже початок зцілення.
Бо визнання втоми — це не поразка. Це акт поваги до себе.

☕ P.S.

Можливо, сьогодні не твій день.
Можливо, не тиждень. А, може, навіть не місяць.

Але навіть посеред цього всього ти маєш право бути.
Без досягнень. Без відповідей. Просто — бути.
І часом — просто випити какао.