Глава 5

 Втамувавши голод, він відкрив книгу яка була написана від руки іерогліфами які він досі не зустрічав, але які прекрасно розумів так ніби це була його рідна мова. Перша історія називалась «початок».

Він народився із надзвичайно проникливим розумом, у його кімнаті завжди був порядок, так само як і у його голові, він розкладав усе побачене, почуте, відчуте на дотик і запах по своїх місцях, він намагався сказати навколишнім те що він бачить, час для нього не мав значення, він міг прокинутись і не згадати скільки йому років, досить швидко навчившись говорити він розказував людям ті закономірності, які вони намагались скрити, і замість своєї любові за ту правду яку він їм відкривав, вони осипали його гнаним криком і гнівом свого характеру, хлопчик ще декілька місяців намагався говорити, та з часом голос у нього несподівано пропав, лікарі не могли найти причини цьому, він ходив до лорів і довго ще відвідував лікарів, аж поки батькам це не надоїло і вони змирились із цим. А хлопець так і продовжував жити не промовляючи ні слова, тільки тепер він став писати, і на папері він говорив все те що лишалось не сказане ним.

 Його слухачем був він сам, він читав книги, дивився передачі, гуляв між людьми, він вивчав їхню сутність, коли вечером по привичці він сідав щоб висказатись на папері, це затягувалось на довгі години крадучи у нього сон, але даючи повноту життю, можливість говорити.

І може папір і став би єдиним свідком його величності, якби не він будучи старим, класифікував свої труди і відправив поштою відомому науковому робітникові. Той прочитав декілька сторінок із них і поклав книгу на полицю між іншими книгами, зайнявшись своїми справами. Через тиждень, побачивши описану закономірність серед своїх знайомих він вернувся до книги. 

Науковець поїхав щоб найти автора приславшого йому ці праці, та цей автор був вже мертвий. Науковець надрукував прислану книгу автора під своїм ім’ям і дістав світову популярність.

З того часу пройшло 400 років, світ змінився, люди змінились, книга відкрила їм нову людину в собі, вона показала спосіб як преобразитись.  Усі хто не преобразився загинули.

Настало нове життя воно нагадувало рай. Без вищих, без нищих, кожен знав що має робити і де шукати себе, у людей стали рости крила, і вони навчились літати. Вони жили днем теперішнім.  Один із них на імя люцифер дивився довго на тварин, і захопився полюванням на них, він їх вбивав, і приносив м'ясо у селище.

 Так як люди стали над сильними і розвиненими, кожен займався своєю справою, і мало замічав цю особливість , люцифер відправився на інший край землі і став там збирати військо, він назбирав багато воїнів і вони прилетіли до перших людей і сказали: «Тепер ми будемо казати свої правила, поклоняйтесь нам».

Один із них вилитів із толпи і сказав «хто як бог», це прозвучало як «михаїл», і почалась бойня де бився лад теперішній із ладом люцифера, но люди всі стали єдині і перемогли повставшого. А програвший відлетів у одне із самих жарких місць землі і поселився там готуючи план щоб зайняти місце головного.