Глава 4

«Я Степан я прочитав, про диво вчителя, про тих які відкрили і усвідомили світло правди людського тіла, людського життя, вони відчули мене, вони хочуть мене знищити, я засвітився давши вихід енергії , ця сила живе в моїй підсвідомості, я не можу усвідомити цю силу, вона захищає себе, і цим самим захищає мене. Осягнувши ціль я зможу  нею керувати», - Стьопа відкинувся на спинку крісла і став думати над почутим, дивлячись на чашку чаю стоящу на столі.

Він погрузився в свої думки, Стьопа почув шорох за дверима, і хтось постукав, він перелякався різко подивився на двері, і вирішив не відкривати, обернувшись він побачив у повітрі висячу чашку, він похилив голову і чашка повернулась, вода не виливалась. Він поклав чашку поглядом, вийняв воду і вода парила у повітрі, він почав мислити образи і вода почала набирати форми різних предметів, тваринок, трикутників.

Він піднявся з крісла і пішов до дверей щоб подивитись у глазок. І побачив що той чоловік що стукав подзвонив по телефону: «Алло Вася, я прийшов, а ти щось не відкриваєш, - через пару секунд відкрились сусідні двері, - о то я помилився дверима».

Стьопа успокоївся вода впала до підлоги і його осянило: «Ця сила захищає мене коли мені загрожує небезпека». Стьопа відчув тривогу, якесь передчуття наповнювало його ніби скоро має статись щось. Та пам’ятаючи попередній раз він не став прислухатись до цього відчуття. Гучний удар по дерев’яних дверях, страх почав наповняти його кров, другий удар, у кімнату увірвались люди в масках із зброєю.

Почали летіти речі які були в кімнаті, в сторону цих бойовиків, навколо Стьопи утворився смерч із речей які були в кімнаті, бойовики вийшли на сходовий марш сховавшись, Стьопа побачив пістолет на підлозі підняв його і направив перед собою, із за дверей виглянув один із п’яти бойовиків намагаючись стрельнути в Стьопу, Стьопа вистрілив першим і попав йому в руку, всі речі стали летіти в сторону дверей і загнали бойовиків на вищі поверха, тим часом Стьопа вийшов із квартири і ринув тікати. За ним гнався ще один із бойовиків який вийшов із засади, Стьопа обернувшись вистрілив йому в ногу той упав.  Страшно переляканий Стьопа забіг в один із під’їздів і сховався під сходовий марш, трусячись від страху.

Через декілька годин коли на вулиці настала ніч, Стьопа вийшов із свого укриття і направився на автобусну зупинку, сів у маршрутку, і вийшов на автовокзалі щоб подальше поїхати із цього міста, ступивши декілька кроків по тротуару, послідував удар по голові, і укол.

 Через чотири години він прийшов до тями, прив’язаний до якогось стола в кайданах, в не понятній кімнаті, в не понятній для нього ролі, він взагалі міг погано усвідомлювати, його мозок був в тумані, усіх його зусиль хватало лиш на те щоб промовляти слова, і не промовляти він не міг.

Зайшла особа в костюмі який прикривав її лице, зовнішність, і стать. Пролунав голос: «Нарешті ти попався, довго ми тебе шукали, зараз ми не можем тебе вбити, як тільки ти ослабнеш ти помреш і справедливість восторжествує».

 Кожну годину приходив чоловік, і колов йому препарат, його тіло паралізоване, відчуття притуплені до неможливого, реальний світ став чужий йому. Уже пройшла доба як він попав сюди, Степан жив у своїх думках він згадував своє дитинство, свою роботу. Згадував час коли вирішив жити сам, згадував мрії свої, мрії про власний дім, де він все оформить красиво, де він себе відчуватиме добре, про жінку яка його любитиме, про дітей які у них будуть.

Та якось усе це стало пропадати, Стьопа просинався він все більше і більше став відчувати реальний світ. Його тіло наповнилось болем який він скоріше не відчував. Навколо була невелика кімната, по центрі стіл із кайданами, і Степан лежачий на цьому столі припнутий кайданами, біль у його тілі ставав все сильнішим, а дія того лікарства що йому кололи майже остаточно розтворилась.  Він закрив очі і став думати про кайдани, замок на них відкрився, Стьопа підвівся, підійшов до дверей приставивши руку до серцевини, силою думки відкрив замок і вийшов в коридор і став шукати вихід, та нікого із живих він не зустрів, лежали по одинокі трупи людей , без слідів якихось ран, вони були мертві.

Стьопа прийшов у велику залу і побачив оголену, лежачу на підлозі дівчину, вона була вся у ранах, і не рухалась, вона лежала на тому одязі що був, на тому хто обіцяв Стьопі смерть, роздивившись її нерухоме тіло Стьопа продовжив шукати вихід, та лиш пройшовши декілька кроків обернувся, почувши жорсткий кашель , дівчина була жива, Стьопа ринув до неї одягнув її тіло в одяг на якому вона лежала, тихо промовивши

• хто це зробив?
• це був він, він прийшов щоб знищити нас, ти був приманкою,- кашель перервав її розмову.

 Стьопа взяв її на руки і пішов коридорами шукаючи виходу, в кінці коридора були сходи ведучі на верх, піднявшись по них і відкривши двері вони опинились в клубі, вийшовши із підсобного приміщення прибиральника.

У клубі була вечірка грала музика, люди танцювали, веселились. Стьопа прийшов до виходу винесши її на руках. Вони сіли у таксі, таксист спитав: «Куди їдем?». «В лікарню» - відповів Стьопа, машина завелась і рушилась, дівчина нахилилась до Стьопи, і промовила йому на вушко:

• Не треба в лікарню, там  він мене найде і уб’є, мені треба сховатись, я хочу житии
• ти неважно виглядаєш
• медики тут нічого не зроблять, я одужаю.

 Стьопа назвав таксисту свій адрес, куди і привіз незнайомку на свою сйомну квартиру, уклав її на ліжко, накрив ковдрою, а сам пішов в аптеку і магазин. Купивши бинти він замотав їй рани, промастивши їх перекисом і йодом, вона мужньо трималась, і вони сіли їсти.

Пройшло два тижня. Він опікує її, годує. Вдень Стьопа іде по справах, а вечером вони із Танею, так вона себе незвала, грають карти, шахмати, шашки і спілкуються, дивляться фільми. Таня не любить дивитись фільм так як вважає їх обманом, так як любові немає, а це тільки секс. Вона дивилась їх лишень за цікавості до ігри, такої самої як шашки, шахмати, карти, просто менш усвідомленої. І за одним таким фільмом вони доторкаються один до одного, Стьопа відчув тепло руки, Тані, він взяв її руку і приклав до свого обличчя ніжачись від її ніжної шкіри, вона повернулась і наблизилась до нього, вони доторкнулись губами, ледь торкаючись один до одного, його руку торкнулась низу її шиї.