Глава 3

Зранку прокинувшись він побачив рядом лежащу вчорашню знайому яку хотів обняти, доторкнувшись до неї. Вона відкрила очі, і відьоргнулась:

• ти хто?
• я Стьопа, ми ніби вчора знайомились
• Як я тобі підчинилась?, як ти мене затягнув  в ліжко?

Вона вдягнулась і пішла від нього. Стопа лишився сам в готельному номері, на одинці із своїми думками. Лежачи на ліжку і дивлячись на стелю, він задавався питанням «що це таке було?, що було в тій кімнаті з бодібілдерами?,  звідки в мене така сила і здатність?, як у мене вийшло все те що вийшло?, треба найти цьому пояснення».

 Він почав думати: «Що я робив такого незвичного?». Він сів почавши згадувати, згадав про книгу про яку читав, яку взяв у Макса, і тексту якої зовсім не пам’ятав. 

Страх пересилював його, тому він не став шукати Макса, натомість найшовши по оголошені кімнату, винайняв її і вирішив пересидіти там, поки не вирішить що робити дальше. Вечором його мучили сни в яких він їде до Києва, вертається до своєї зйомної кімнати, іде в квартиру Макса щоб розібратись в усьому. Прокинувшись рано він умивається власним потом.  Йому спротивився власний страх і боязливість, вся його сутність тягнулась назад у Київ.

Що він і зробив, пішовши на вокзал, і під вечір приїхавши у Київ. Прийшовши туди, він побачив свою кімнату, і бувши втомленим, відався сну, довго поспати йому не вдалось, задзвонив телефон, це був Макс, він назначив зустріч, назначив місце.

Стьопа прийшов на зустріч, але Макса не було, він вирішив почекати так як думав що Макс запізнюється. Раптом із за колон вийшло чотири високих, накачаних бодібілдера, недружньо налаштовані, серйозні лиця цих амбалів лякали Степана, задзвонив телефон, це був Макс.

 Макс сказав: «Нетреба було тобі Стьопа читати ту книгу, тепер ти маєш померти». Бодібілдери ішили до Стьопи щоб його вбити, один із них штовхнув Степана в грудак, інший вдарив ногою в спину. Вони вирішили розважитись, один із них вийшов вперед  зайняв бойову стойку щоб вступити у спарринг: удар, другий Степан впав , адреналін прибув у його кров. Підвівшись, і ухилившись в сторону від удару, він відповів прямим в челюсть поті другий, і ще один, бодібілдер від не очікування впав, і через декілька секунд крикнув: «Бий його».

Стьопа ринув до сходів, щоб спуститись із поверха, оминувши маневром амбала він уже добігав до поручня як один із амбалів маючи біту кинув її в ноги Степанові, чим і збив його. Бодібілдери підбігли і стали копати його ногами.

Стьопа думав що вже помре, він вже думками змирився з цим, все таки життя не вдалось. Він закрив очі і думками потрапив в минуле, згадав як діти били його, згадав як ходив до церкви, і він вже був готовий померти, душевна біль наситила його, і він кричав, кричав в своїх думках, і тут удари зупинились, він подумав: «Що я мертвий?, вмерти це так просто?».

Стьопа відкрив очі, чотири бадібілдера тримались за голови, дезорієнтовані не знали що робити, безуміє напало на них.  Стьопа опритомнів, зрозумівши що він живий він піднявся і пішов.

Пішов до банкомату, зняв гроші, і винайняв кімнату щоб сховатись. Будучи в кімнаті і віддалено дивлячись у вікно, він в черговий раз хотів зрозуміти те що відбувається, його рука почала дьоргатись намагаючись щось написати, він взяв ручку і аркуш чистого паперу, і його рука самовільно почала писати фразу - «Усвідом свої знання» після чого рука заспокоїлась.

Сидячи на кріслі і тримаючи в руках аркуш паперу йому прийшла думка: «Колись я читав про гіпноз, що він дає можливість діставати інформацію із підсвідомості». Загорівшись із цієї ідеї уже до вечора він мав перед собою стос книг, відеокамеру.

Через чотири дня ефективного вивчення Стьопа сів у підготовлене крісло, дивлючись на картину із пейзажем озера, і нажав кнопку диктофона, пролунав голос.

 Задзвенів таймер на телефоні. Степан прокинувся дезорієнтований ,він потрохи почав приходити в себе і ринувся до відеокамери, нуж бо вийшло, чи ні? Але батерея розрядилась, Стьопа похватцем став діставати зарядний пристрій із коробок,  підключив, включив камеру, нажав відео.