Наступного дня все ніби стало ясніше, появилась ціль і зібраність можливостей.
Прийшовши до Макса і вислухавши доручення він спитав:
Вернувшись зі магазину з кормом, Стьопа не застав в квартирі Макса. Біля акваріума була записка. В якій писало: « Колись давно один хлопчик жив із батьками алкоголіками, він любив їх, і кожної неділі ходив до церкви, молив Бога щоб його рідні змінили свій спосіб життя. І в черговий раз як він відвідував церкву, із ним познайомився чоловік, років 40, пригостив морозивом і купив поїсти у кафе, а потім наказав рідним хлопця змінити своє життя. З того часу хлопець жив у хорошій совісній сімї, а цей чоловік пішов. Лишень через рік вони знову зустрілись і за бажанням хлопця він взяв його собі в ученики і вони мандрували світом.
Через три роки таких мандрів учитель лишив хлопця в інтернаті, і пообіцяв через рік забрати. В інтернаті хлопець завів тайний зошит в якому записував ті вчення які йому відкрив учитель. Через рік в інтернат прийшов учитель щоб забрати хлопця. Збираючи свої речі, він забув зошит, і так ніколи не повертався щоб забрати його. Сталось так що зошит найшов собі хазяїна в лиці однокласника який ретельно вивчав написане в ньому. Навчившись підкорювати собі людей він став використовувати дані знання. Збагачуючись на цьому матеріально. Він зараз гониться за мною, тому мене можеш не шукати, як дочитаєш цю записку тікай».
Степан ринув до дверей щоб вийти. Його в дверях зустріло два бодібілдера щойно зайшовши: «Куди красавчик, ану стояти. Ти маєш нам дещо передати». Стьопа не зрозумів що вони хочуть. Бодібілдери були високі, спортивної статури, один із них толкнув Степана в грудак, і вдарив під дих, Стьопа зігнувся. Другий добавив йому по лицю.
Важко дихаючи, все розпливалося, дихання зачастилося, він дезорієнтований, удари продовжувались, Стьопа лишень бачив стіл і стакан з водою на ньому, його погляд зосередився на цьому стакані, і стакан почав рухатись, стакан відірвався від стола, бодібілдери відійшли в сторону, даючи Стьопі прийти в себе щоб продовжити допит, вони щось шептались між собою, вся увага Стьопи була на цьому висячому придметі, біль відступила, стан нагадуючий сон, впевненість і адреналін наповнили його кров, стакан полетів в одного із амбалів, і вдарив його по голові, появились крапельки крові, які спортсмен розмазав по лиці нащупуючи те місце і намагаючись зрозуміти що сталось, інший побачивши це рушив і змінивши вираз обличчя на злісний, різко обернувся і лиш хотів відірвати ногу щоб зробити крок до Стьопи і покарати шкідника, як всі незакріплені предмети в кімнаті почали труситись і вібрувати, великі шафи, столи, тумбочки все сунулось в сторону непроханих гостів, малі предмети, стали летіти в них із силою кидка і ударятись об їхні накачені тіла, рвучи одяг і лишаючи шрами і біль, спортсмени перелякано стали бігати по кімнаті шукаючи двері щоб втекти, страх наповнив їх.
Побачивши що вони тікають Степан зупинився. Відкривши двері, вони втекли, і ще довго бігли вулицею боючись озернутись перш ніж втома не зупинила їх і не повернула свідомість. Стьопа заспокоївся, не розуміючи що тільки що сталося він спробував повторити те що він тільки що робив, та у нього не вийшло, тоді він пішов до себе в квартиру, зібрав речі і почав робити так як йому писавав Максим, тікати.
Прибувши на вокзал він сів на один із автобусів щоб поїхати у Львів. Зайнявши своє місце за білетом, він чекав відправлення автобуса дивлячись у вікно і думаючи про те що сталося. В автобус зайшла ефектна, худенька, красива дівчина, як сіла поряд Стьопи, включила собі плеєр і слухала музику, Стьопа став поглядати на неї, і думати про те щоб познайомитись, видавивши із себе слово: «Привіт», яким промовив до неї, отримав призирливий погляд з її сторони. Обізлившись Стьопа обернувся до вікна і став дивитись на краєвиди придорожнього руху. Автобус минав черговий кілометр траси, аж раптом автобус різко затормозив, Стьопа дьоргнувся і вдарився головою у крісло, потім подивився на дівчину, вона подивилась на нього, і її очі загорілись, як шаленої кішки що готова накинутись на нього, вона підсунулась ближще до нього, щоб тертись об його тіло. Через десять хвилин автобус зупинився на вокзалі, і зробив зупинку на 10 хв.
#1453 в Фантастика
#231 в Бойова фантастика
#1817 в Детектив/Трилер
#238 в Бойовик
неочікувані повороти, неочікувані повороти сюжету, динамічні події
Відредаговано: 02.09.2022