Темрява.
Здаволося б чужа для нас субстанція. Але така ж рідна для тих, хто розкроював до крові цю прадавню матерію. В космічних кораблях. Та у своїй уяві. Бо там де стежину прокладає думка, неодмінно побуває й людина. У візичному вигляді, звичайно.
Отже, що було дослідженно на кінець 24 століття після Різдва Христового?
12 березня 2309 року сонячним телескопом Pegas- 3 була виявлено, що Всесвіт має свою скінченність.
Тобто він перестав розширятися.
Але кінця світу чомусь не сталося. Як це обіцяли космологи-фізики, при умові зупинки руху Універсуму. Ага, латина, про при свій статус мерця, ще й досі ходила в наукових колах.
Матерія все ще рухалась, перетворювалась.
Всі жили, народжувались вмирали.
І все якби нічого. (все наче було добре. Окрім кризи в космології. Теорія великого вибуху наче підтвердилася, але й спростувалася. )
Але Одного дня: 7 грудня 2309 року до місячної орбітальної Європи-2 дійшов крик одного "Мертвого з богів".
Уран Воскресав....
Уран почав говорити..