Розділ 9: Під горами та лісами

Широке грубе коріння товстолиста піднялось вгору та почало прицілюватись. Кірт поспіхом поливав його, щоб він набрався сил, а Тора стояла на караулі і дивилась, щоб їх ніхто не переслідував.

Після різанини в аукціонному залі, вони хутко покинули будівлю через чорний хід. Серед метушні пощастило протиснутись мимо охорони.

- Він там ще довго? - спитала знервовано Тора, продовжуючи спостерігання за тилом.

- Для копання товстолисту потрібно всмоктати не менше десяти літрів води! - зауважив Кірт. - Ось цей маленький кран з проточною водою так швидко не набирає таку кількість.

- Погано. Там вже приїхав загін міліції.

Патрульні оглядали місцевість. Тора і Кірт весь цей час ховались неподалік, за невеликим глиняним пагорбом. Поки що їх ніхто не замітив, але це могло продовжуватись недовго.

Напившись нарешті води, товстолист занурив коріння в землю. Чорні ростки закрутились в спіраль і мов свердло почали бурити ґрунт. Ця рослина була достатньо потужна, щоб проривати тунелі в людський зріст. За це його так і цінували в побуті.

- Ходімо, - махнув рукою Кірт, - він почав рити.

- Ну нарешті...

Вони занурились під землю, але тепер було дві проблеми: треба закрити за собою прохід, щоб ніхто не побачив; та мала швидкість копання. Так прикро вийшло, що ця істота не бульдозер і не може зрівнятись із ним по швидкості.

Поки товстолист заглиблювався. Тора і Кірт наламали самих листяних гілок та почали закривати за собою прохід. На останок Кірт помахав рукою та сказав:

- Пробачте, мужики. Сподіваюсь, повідростає.

Коріння копало все далі і далі, сильніше заглиблюючись під землю. Навколо було темно. І ніхто не взяв з собою нічого, щоб присвітити шлях. Доводилось підпирати долонями стіни і повільно крокувати за товстолистом.

- Він не дуже обережно копає, - сказала Тора. - Я вже тричі ледве не спіткнулась.

- Повижче піднімай ноги. Дорога вибоїста.

- В мене правий черевик порвався. Земля пролазе всередину.

- І чим я тобі допоможу? Я взагалі босий.

Так вони і рухались вперед, зі складнощами. Тора пояснила товстолисту маршрут. Потрібно було прокопати двадцять кілометрів у напрямку містечка Голісвот, там і живуть її батьки. Кірт продовжував подорожувати з нею, бо сподівався, що хоч там можна буде частково перечекати кризу в Жовтому передмісті. Потім, дивлячись по обставинах, міг би повернутись назад.

Почулось якесь шарудіння. Земля збоку почала обсипатись. Тоненькі промені світла пробивались крізь дірочки.

- Що це таке? - відступила назад Тора.

- Тут хтось ще копає собі дорогу, - сказав Кірт.

Стіна повністю обвалилась і перед ними встав другий товстолист, а за ним чоловік та жінка з ліхтариками в руках.

- Ей, ви що, подорожуєте в пітьмі? З глузду з'їхали, чи що? А якби ми у вас врізались?

- Ми просто перший раз користуємось ним, - пояснив Кірт. - Так вийшло.

- У моєї дружини слабеньке серце. Вона щойно ледь не померла в мене на руках.

Тора впевнено підійшла до них.

- А ви не могли б дати нам один свій ліхтарик?

- Ти що не чуєш? Моя дружина страждає!

- Просто... такого більше не повториться, якщо ми будемо підсвічувати шлях.

Дружина того чоловіка обперлась плечем об стіну та застогнала від болю. Її обличчя було бліде та стомлене. Вона простягнула руку із ліхтарем.

- Тримайте, - жалібно сказала вона.

- Що ти робиш? - обурився чоловік.

- Якщо вони від нас не відчепляться, то я точно тут зляжу.

Тора забрала ліхтарик та передала його Кірту. Потім допомогла жінці піднятись.

- Куди ви рухаєтесь? - спитала Тора. - Може вам допомогти?

- Моя дружина алкоголічка, - пояснив чоловік. - Ми прямуємо до бару. Вона помре без горілки.

Кірт задумливо почухав потилицю. Якщо їх з Торою раптово перехватить міліція, це буде катастрофа, але ці двоє могли б стати непоганим прикриттям. Можна були втертись до них в довіру, щоб видати себе за їх друзів. Це був доволі цинічний крок, але на кону стояло виживання.

- Слухайте, а в Голісвоті, я чув круті бари. І наливають там за пів ціни.

Поглянувши на нього, Тора спочатку не зрозуміла, до чого це все, але потім вирішила підіграти.

- Так. Там живуть мої батьки. Вони займаються варінням самогону вже більше тридцяти років.

Чоловік радісно підстрибнув та поклав руки на плечі дружини.

- Ти чула це, кохана? Ми відправляємось у Голісвот! Давно не бачив, як ти пускаєш бульбашки з носу, коли напиваєшся.

Об'єднавшись, вони продовжили шлях. Два товстлиста встали поруч та розкопували вже більш широкий та зручний тунель. Цього разу місця вистачало всім і було відносно зручно, окрім того, що під ногами все ще залишалось вибоїсто.

Ще кілька годин вони просувались під землею, як раптово крізь отвір спереду пробилось сонячне світло. Маса ґрунту розгорнулась в боки, звільнивши прохід на поверхню. Тора закрила долонею обличчя, її сильно засліпило.

Зробивши кілька кроків вперед, вона почала поступово замічати попереду кілька силуетів. Вона ставали все чіткіше і чіткіше, як раптом, страх охопив Тору. Перед нею стояв Манса, а за ним Кеміна та Біркін.

Таємним бійцем Манси виявився той самий товстолист із аукціону. Він спеціально прикидався безпомічним, щоб відслідкувати Тору і привести її в руки боса. Коріння рушило вперед та обмотало дівчині ноги.