Глава 5: ч.1 Квінт, архітектор Марса

Квінт сидів у своєму офісі на вершині марсіанського торговельного хабу, його пальці повільно постукували по столу з обробленого літію. Перед ним лежали голографічні звіти: запаси кокосів на Марсі вичерпувалися, ембарго Землі душило ринок, а ціна на органічну їжу злетіла до захмарних висот. Він усміхнувся — холодно, без емоцій. Торговий альянс Марса був його імперією, і він, Квінт, стояв на її чолі, як колись Ост-Індська компанія панувала над середньовічним Заходом. "Поділяй і володарюй" — ця фраза, витягнута з архівів, стала його девізом. І цього разу він не зупиниться на півдорозі.Його син, Публій, сидів навпроти, його ідеалістичні очі світилися романтикою. Хлопець вірив, що торгівля — це обмін технологіями, двигун прогресу, міст між колоніями. Квінт лише пирхнув. Публій першим налагодив зв’язки з астероїдами й Місяцем, але це лише полегшило Квінту контроль. Він бачив у торгівлі не романтику, а зброю. Астероїд із бактеріями? Продати на переробку за процент. Життя там? Немає доказів — немає проблем. Його жорстокість була логічною, як лезо гільйотини.Коли Кеп, той хитрий пірат із "Пінокіо", запропонував угоду, Квінт одразу побачив шанс. Десять тонн кокосів — п’ять зелених і п’ять стиглих. Публій наполіг: зелені підуть йому для обміну з колоніями, стиглі — Квінту для переробки на спирт. Квінт погодився, але лише на словах. У його голові вже визрівав план. "Поділяй і володарюй," — повторив він подумки. Чому ділити прибуток із сином, якщо можна забрати все? Кокоси варті цілого астероїда, і він не дозволить Публію розтринькати їх на свої мрії.Він викликав зв’язок із найманцями з Місяця — Джоном і Джон-Джеєм із їхніми "Кажанами". Аванс уже був переказаний, і Квінт додав бонус: заберіть усе, а не лише частину вантажу. "Кеп думає, що обійде нас із своїм маневром, — сказав він по каналу, його голос був твердим, як сталь. — Але я хочу весь вантаж. Зелений чи стиглий — не має значення. Усе моє." Найманці погодилися, їхня жага наживи ідеально вписувалася в його стратегію. Він не сказав Публію — хай син мріє про свої технології.