Глава 4: частина 2

Через дві години ангар показався на горизонті — старий склад із поржавілим дахом і відкритими воротами. Рауль подав сигнал зупинитися. Чоловіки розійшлися, ховаючись за контейнерами та опорами. Він узяв бінокль і сканував простір. "Пінокіо" ще не було, але сигнали двигунів наближалися. Рауль розподілив людей: четверо з лазерними різаками зайняли позицію біля входу, інші сховалися по флангах. План був простий — захопити вантаж, поки Кеп дозаправляється. Він не знав про найманців із "Кажанів", які вже чекали в засідці, сподіваючись на те саме.Раптом радар спалахнув. Рауль нахилився до пристрою — два сигнали наближалися швидше, ніж "Пінокіо". "Що за..." — почав він, але не встиг закінчити. З темряви виринули два винищувачі, їхні корпуси блищали, як крила кажанів. "Кажани" зависли над ангаром, їхні гармати зарядилися. Рауль завмер. Він не очікував зустрічі з найманцями. Його люди перезирнулися в скафандрах, їхні руки тремтіли на зброї. "Тримай позицію," — прошепотів він у комір, але його голос тремтів. Вони були готові до Кепа, але не до Джона й Джон-Джея.Сигнал "Пінокіо" з’явився на екрані, але замість посадки корабель різко змінив курс. Рауль побачив, як він використав орбіту Місяця, розігнавшись у гравітаційній петлі. "Він утікає!" — вигукнув один із чоловіків. Найманці, помітивши маневр, розвернули "Кажани", але було пізно — "Пінокіо" зник у напрямку Марса. Джон із "Кажана-1" заревів по відкритому каналу: "Довгоноси нас обдурив!" Джон-Джей додав: "Шукайте його, або ми всіх рознесемо!"Рауль відступив за контейнер, його серце калатало. Він не знав, що найманці тут, не знав про фальшиві координати. Киснева установка й запчастини для грейдерів пішли разом із Кепом. Колонія залишиться без кисню, а він — без шансів на порятунок. Егоїзм підштовхнув його до цього ривка, але тепер він зіткнувся з наслідками. "Повертаємося," — наказав він, але в його голосі чулася поразка. Транспортери рушили назад, а Рауль думав про те, як пояснити людям, що життя їхньої колонії знову під загрозою.