Глава 2. Частина 1 Джон і Джон-Джей, найманці Місяця

Джон, худий, як жердина, сидів за пультом "Кажана-1", його пальці нервово барабанили по сенсорній панелі. Його винищувач, списаний після війни між Землею та Місяцем, гудів від енергії реактора, який стискав мікроскопічні червоточини, вичавлюючи шалену потужність. Технологія була старою, але смертельно ефективною — за умови, що корабель не розвалиться від перенапруги. Ремонт можливий лише на заводах Місяця, і це прив’язувало Джона до рідного супутника міцніше, ніж він хотів би. Він глянув на екран, де миготів сигнал від "Пінокіо" — контрабандистського корабля, який ніс десять тонн кокосів. Золото Марса, якщо поцупити вантаж.— F1232, що там із координатами? — гаркнув Джон, його голос різав тишу кабіни.Андроїд-навігатор, F1232, повернув металеву голову, його сенсори блиснули синім. "Координати отримані від диспетчера Землі. "Пінокіо" прямує до старого складу в поясі астероїдів для дозаправки. Час прибуття — сорок хвилин," — відповів він монотонно, але з ноткою, яка здавалася Джону глузливою.На другому кораблі, "Кажані-2", Джон-Джей, кремезний капітан із двома іменами, перевіряв гармати. Його винищувач був у трохи кращому стані, але після кожного нальоту реактор перегрівався, і Місяць брав за ремонт суми, від яких у горлі пересохло. Джон-Джей ненавидів залежність від заводів, але ще більше ненавидів невдачі. Аванс від невідомого контрагента, який найняв їх в останню хвилину, уже грів їхні рахунки. Завдання було простим: перехопити "Пінокіо" в ангарі на дозаправці, забрати кокоси й доставити їх замовнику. Золота руда Марса чекала — або так обіцяв контрагент.— C7681, тримай зв’язок із Джоном, — наказав Джон-Джей, його голос був низьким, як гуркіт двигунів. — Якщо цей Довгоносий Кеп спробує щось утнути, ми його рознесемо.Андроїд C7681, навігатор "Кажана-2", відповів: "Сигнал стабільний. "Пінокіо" наближається до орбіти Місяця. Ймовірність маневру для втечі — тридцять два відсотки." Джон-Джей пирхнув. Кеп був хитрим, але не настільки, щоб обдурити двох капітанів із бойовим досвідом.Найманці підкупили диспетчера Землі ще тиждень тому, і той передав маршрут "Пінокіо". Контрагент зв’язався з ними, коли корабель Кепа вже стартував, обіцяючи подвійну плату за швидкість. Кокоси — зелені й дозрілі — були рідкісним товаром, який Марс купував би за будь-яку ціну через ембарго Землі. Джон і Джон-Джей уже уявляли, як обміняють вантаж на літій, а літій — на ремонт їхніх "Кажанів". Егоїзм гнав їх уперед: кожен думав про власну вигоду, але співпраця була єдиним способом вижити в цій грі.Раптом радар "Кажана-1" спалахнув. Джон нахилився до екрана, його худе обличчя напружилося. "Пінокіо" увійшов в орбіту Місяця, але його траєкторія була дивною — занадто швидкою, занадто різкою. "F1232, що це за маневр?" — гаркнув він.