Глава 9. Невимовник

Троє друзів приступили до сніданку. На ситий шлунок, те що трапилося вже не здавалося таким страшним, тому діти трохи розслабилися й зайнялися своїми справами, чекаючи дорослих.

Ближче до обіду до них прийшла Анна з Хаффлпаффа. Вона знала, що ці троє задумували, тому що допомагала в пошуку деяких інгредієнтів. Вона стояла під дверима й прислухалася до того, що відбувалося всередині.

Це тривало до тих пір, поки її не побачила директорка й не завела всередину, пояснюючи, що їм треба бути зараз разом.

В цей саме час повернувся містер Бельт. Він був дуже незадоволений тим, що трапилося. Він пробув в човновому сараю досить довго, щоб вивчити все в подробицях й міг з упевненістю сказати, що це місце краще не навідувати деякий час, поки не розсіється вся темна магія, що наповнювала це місце.

У шкільну лікарню чоловік увійшов в супроводі незнайомця в чорній мантії і з маскою на обличчі.

Директриса швидко піднялася й відправила Анну в свою кімнату, нагадуючи, щоб дівчинка нікому не розповідала про те, що сталося.

Після цього вона підійшла до професора Бельта й мовчки дала зрозуміти, що чекає пояснень.

- Це містер Архонт, - професор Бельт кивнув на супроводжуючого. - Він тут, щоб допомогти хлопцям та заодно приховати галас.

- Містере Бельт, думаю, ви впораєтеся без мене, - Тонова пішла на вихід. - Мені треба відповісти на вчорашні листи, - директриса пішла.

- Містер Архонт дасть вам зілля правди, й ви йому розповісте все, що сталося, - повідомив професор Бельт дітям. - Все це буде відомо лише нам.

- Щось мене він насторожує, - Оскар не зводив погляду з чоловіка. - Я й так можу все розповісти. Без сироватки правди.

- Оскаре, сироватка необхідна для протоколу, - спокійно пояснив професор.

- А навіщо протокол? - злякано запитав Марк.

- Це обов'язково? - байдуже промовила Алекс.

Оскар насупився й повалився на ліжко. Він дуже не хотів нічого пити.

- Марк, Алекс та Оскар, ви закликали нового темного лорда, - Бельт намагався не підвищувати голос. - Вам тепер потрібно алібі та закрита справа. У міністерстві невимовники вже про це знають. Тепер потрібні свідчення учасників. Марк, прошу тебе показати приклад друзям.

Докаріон невпевнено взяв баночку, відкоркував та випив.

Після цього Марк відправився за двома дорослими в кабінет медика й сів на стілець.

- Ваше ім'я, - невимовник швидко приступив до допиту.

Говорив він строго, але спокійно.

- Мраковей Докаріон, - байдужим голосом сказав Марк.

- Розкажіть, що сталося? Як ви, взагалі, зважилися на цю затію? Що вами рухало?

Звернувся невимовник та дістав самописне перо, яке записували виключно те, що чуло.

- Оскар десь знайшов дивний рецепт, який він зважився варити з Алекс, - почав розповідь Марк. - Я спочатку думав, що це дурна затія й, навіть, сказав про це Оскару. Варити незнайоме зілля, в якому використовуються чотири види крові, явно небезпечно. Але потім у мене в самого з'явився інтерес до цієї затії. Коли я сказав Оскару про свою згоду, він сказав, що якесь дзеркало, яке я потім побачив, наказало йому доварити зілля, бо воно зможе повернути йому його батьків. Так само я дізнався про те, що з нами ще в справі Анна. Ми попрямували до човникового сараю, де й стали варити зілля в якомусь кубку. Я попросив у Оскара то дзеркало й став розглядати себе в ньому, поки вони варили зілля. Пахло зілля жахливо. Після чого у мене й Оскара в голові пронеслися слова про те, що останній інгредієнт - це жива плоть. Щось смикнуло мене, і я відсік собі пальця. Після чого почалося щось дивне з погодою. Потім виник той маг. Він атакував якось Оскара та Алекс, від чого вони скрутилися від болю.

Марк закінчив розповідати.

- Ви вільні, Марк, - посміхнувся Бельт. - Можете йти.

Марк глянув ще раз на невимовника й перо, і пішов до решти.

Після цього в кабінет зайшов Оскар й гидливо покосився на невимовника.

- Оскаре, - Бельт насупився, бачачи настрій опікуваного. - Невже, ти хотів би це розповідати міністру або Візенгамоту?

- Ні, - хлопчик засмутився ще сильніше, випив зілля й сів на стілець.

Питання до хлопчика був таким же, як і Марка.

- Мене звуть Оскар Вольф Рюмкін. Та подія про яку ви запитуєте, почалася з великого сірого кота. Він іноді приходить до мене. Ми тоді були з Алекс у Великому залі, коли кіт прийшов та повів нас до зали слави. Там він сичав на один з кубків. Ми залізли туди. Там був рецепт, який тільки з цікавості ми вирішили приготувати. Спочатку ми разом збирали інгредієнти. Потім я віддав цю справу Алекс з Анною, бо боявся, що містер Бельт дізнається, що ми варимо незаконне зілля. Але я знову повернувся до його приготування, коли поліз до кімнати на вимогу за порадою з приводу напису в моєму будинку над моїм ліжком. Там мене покликало дзеркало й сказало, що я повинен приготувати рецепт до кінця і тоді воно допоможе мені знайти батьків. Ми продовжили. Довелося навіть, їздити в лютний провулок для цього. А потім мені дзеркало скомандувало принести той кубок до човнового сараю і в ньому готувати зілля. Так я й зробив. В кінці приготування в голові я і Марк почули про останній інгредієнт. Марк відрізав собі палець та з'явився той маг. Він з нами робив щось незрозуміле. Було дуже боляче, і ми з Алекс від цього болю впали. А потім він зник, і ми прийшли сюди.

Історія дещо відрізнялася від тієї, що повідав Марк, але він говорив правду, просто, від свого обличчя.

Вислухавши хлопчика, його відпустили й попросили покликати останню учасницю. Оскар невдоволено глянув на Бельта й пішов до залу лікарняного крила, де сховався під ковдрою.

Увійшла Алекс.

Вона тремтячими руками випила сироватку й, зробивши глибокий вдих, почала.

- Ну що ж. Моє ім'я Алекс Лерман. Що сталося, ви питаєте? А сталося те, що звичайна цікавість змусила нас з Оскаром знайти цей рецепт в Залі Слави. Ми почали збирати інгредієнти, багато трави довелося стягнути в Професора Вуда, й Анна мені в цьому допомогла. Ми домовилися, що варити його буду я в човновому сараї. Я не знаю, як ми зважилися на це. Я не знаю, як я погодилася на це.