Розмова

У шикарному номері готелю на кріслі з м’якими вишитими подушками важливо сиділа місіс Бломфілд:

- Зараз принесуть чай. Ви хотіли почути про привид? Так я сама на власні очі його бачила.

Принесли чай. Недалеко від крісла місіс Бломфілд сиділа анемічна молода дівчина, скромно вдягнена, в порівнянні з туалетами місіс Бломфілд, але з витонченістю справжньої леді.

- Це міс Джоанна, дочка мого покійного чоловіка від першого шлюбу.

Потім місіс Бломфілд почала свою промову, немов вона вже в сотий раз розповідає історію про примару:

- Була темна ніч і вулицю вкрив густий англійський туман, тьмяно горіли ліхтарі, але все-таки можна було розгледіти, що відбувається на вулиці. Я самотня хвора жінка всю ніч не спала через нестерпні болі, сиділа в кріслі і самотньо дивилася на вулицю. Мене усі покинули, навіть Джоанна, - сказала вона і підступно подивилася на Джоанну, чи дійшли її слова до неї.

Потім капризно заявила:

- Джоанна, поправ мені шаль, вона спадає, мені холодно.

Джоанна покірно пішла виконувати наказ капризної старої леді.

- На чому я зупинилася? Ах, так, на вулиці була нічна імла і тут вибіг величезний вовк з лютим оскалом. Світло ліхтаря висвітлювало його червоні очі, від чого серце зупинялося, це точно був вовк перевертень. Так як потім з нічної темряви з'явився привид і йшов від готелю кудись у далечінь. У мене прям мурашки по шкіри пішли, я навіть боюся тепер ходити по готелю "Грінвей", а раптом воно на мене нападе. І я впевнена, що це був вовк перевертень, так як привид не злякався вовка і пішов далі. Джоанна, поміняй воду в грілці, та вже охолола, мені потрібно гарячіше.

Міс Рейлі випила чай, злегка нахилила голову в бік і запитала:

- Привид - це данина старовини, замок же древній. Може Вам здалося в тумані, що це привид або Ви злегка заснули? Кожен може помилитися, а яка реклама для готелю. Адже усі тепер будуть навмисно приїжджати, щоб побачити старовинний родовий привид, та ще й в стародавньому  готелі -замку.

Коли Джоанна принесла грілку з гарячою водою, місіс Бломфілд вимовила з істеричними нотками:

- Джоанна, що ти мовчиш? Не роби з мене дуру. Ти ж бачила цього привида. Покоївка готелю теж бачила привида.

Джоанна насупилася, а потім сказала:

- В ту ніч Ви закричали, я прибігла до Вас, а Ви вказували у вікно. Там дійсно в напівтемряві оповита туманом пливла жінка привид, вся в білому. Її швидше вбили давно в цьому замку, а потім у неї попереду був незрозумілий світ з відблисками. Через деякий час привид зникло.

- Тоді все ясно. Якщо було світло, то привид йшов на світло, а потім зникл. Значить, воно знайшло спокій. Зазвичай привиди, які блукають серед живих, не бачать світла. З цього випливає, що привид тут більше не з'явиться, а шкода, - з розумним виглядом заявила міс Рейлі.

- А Ви, міс Рейлі, що медіум або брали участь в спіритичний сеанс? - запитала з повагою в голосі місіс Бломфілд.

- Я якось брала участь у спіритичному сеансі, тоді прийшов дух самої Ленорман і та передбачила смерть чоловіка моєї подруги - полковника Аттвуд. Так і сталося, як було провіщено, - задумливо відповіла міс Рейлі.

- Як все це цікаво. Треба буде нам ще поговорити. У мене ж теж помер чоловік, - сумно промовила місіс Бломфілд.