Глава 14

 Потрібно було придумати щось і дуже швидко, доки не стало занадто пізно та Еріка зовсім не збожеволіла й ні на кого не накинулася. І в цю мить я подивилася на Ді й в мене промайнула думка.

 Я нахилилась ближче до Діани й тихо прошепотіла їй на вухо.

- Підіграй мені, будь ласка, я потім тобі все розповім!

 Вона ошелешено подивилася на мене, а я благаючи глянула в її очі та побачила, як вона намагається зібратися з думками. Через декілька секунд її обличчя посерйознішало й вона ствердно кивнула.

 Я видохнула, але розслаблятися було ще рано. Обернувшись обличчям до людей я почала співати вигадуючи на ходу слова та мелодію:

   Ельф та вампір, 
   Разом через безліч причин,
   Безліч причин!

   Не підрахувати на намисті перлин  

   Скільки разом провели вони

   Щасливих годин!

 Я постаралася максимально непомітно дати знак головою Ді, щоб та приєдналася в співі до мене. Я любила Ді за кмітливість. Вона відразу зрозуміла, що мені від неї потрібно та спробувала своїм голосом підспівувати мені.

 Люди здивовано перевели погляди та камери смартфонів на нас. Я перейшла від слів до імпровізації голосом, Ді так само прилаштувалася до мене продовжуючи співати основну мелодію. Ми неодноразово імпровізували разом. Це чудове тренування для вокалістів, нам дуже подобалось співати разом.

 Я розуміла, що не можу довго співати, бо будь-якої миті Еріка може вирватися з рук Даніеля на силу якого я зараз дуже сподівалася. У їхній бік я навіть не дивилася, треба було викручуватись перед багатьма випадковими свідками, що я й робила. Обірвавши мелізм я дала знак Ді припинити співати й вона затихаючі замовкла.

- Всім привіт! - Я прокашлялася прочистивши горло - Я впевнена, багато хто з вас знає нас з Діаною, як вокалісток, ми часто співаємо недалеко звідси, - я вказала рукою в тому напрямку де знаходилась площа де ми іноді співали й крадькома глянула на Еріку.

 Мені було дивно, чому вона не кричить, адже Даніель тримав тільки її руки. Я побачила, що Еріка відкриває рота, але з нього не вилітає жодного звуку. Мої брови злетіли вгору. Добре розберуся з цим пізніше, я знову звернулася до натовпу.

- Так ось, ми написали пісню та вирішили представити її незвичайним способом. Розігравши перед вами спочатку акторську сцену, яка стосується сюжету пісні. 

 Ді здивовано глянула на мене, але швидко зосередилася, повернулася до натовпу та кивнувши мило посміхнулася.

- Наші актори дуже стараються й досі не виходять із ролі, прошу поплескати їм! – Я почула рідкі оплески. – Це була невелика промо версія. Всю пісню ви зможете почути дуже скоро, як завжди на тому ж місці де й зазвичай. Дякую всім за підтримку, сподіваємося, що наша невелика вистава вам сподобалося!  - Я вклонилася, а за мною і Ді.

 Я побачила як люди почали розходитися й зітхнула з невеликим полегшенням.

 Адріан тим часом підняв Лендіона, той вже почав потроху приходив до тями. Напевно, коли ельф падав то стукнувся головою об бордюр. Підтримуючи його, він дав нам знак головою, що треба йти та пішов вперед. За ним Даніель повів Еріку, що все ще брикалася, хоча побачивши що Лендіон приходить до тями брикалася вона вже не так активно.  

 Я підійшла до кафе, в якому сиділо подружжя до всіх цих шалених подій, швидко забрала пакунки з покупками й кинувши пару фраз офіціантам, про те що ми пізніше з ними розплатимося за зламаний стіл, пішла за іншими.

  Я й не помітила, як біля мене опинилася Ді.

- Я йду з тобою! І я вимагаю пояснень Лейя!  - Сказала вона серйозним тоном. - У що ти мене вплутала?

 Я тяжко зітхнула. Напевно, доведеться все розповісти Діані. Як би я не хотіла все приховати, з нею так не вийде. Але подумала, що зараз не найвдаліший момент для цього.

- Я розповім тобі обов'язково, але давай вже завтра після пар? - Благаючим тоном промовила я.

- Ні, не завтра! Я хочу знати зараз! Я впевнена, що про наш кхм... Перфоманс, вже гудуть усі в Нірейморі. Мені ж треба буде відповідати щось на запитання знайомих. Та й взагалі, хто всі ці люди? - Вона тицьнула рукою в сторону спини Даніеля. - І чому ти так виглядаєш? - Вона окинула мене зацікавленим поглядом.

- Довга історія... - Буркнула я.

 Чи мала я право вести її в готель зараз, коли там мешкає божевільна вампірка? Це було дуже небезпечно! Але тільки я хотіла відмовити Ді вона мене перебила.

- Я не відчеплюсь Лейя! Навіть й не думай про це! - Насупилась вона склавши навхрест руки на грудях.

 Я помасажувала рукою скроні. Просто чудово!

- Хочу попередити тебе, що ти наразишся на небезпеку якщо підеш зараз з нами! - Втомлено промовила я. - І коли я кажу слово "небезпека" я маю на увазі реальну небезпеку, розумієш?

 Ді ахнула й трохи зблідла, її обличчя набуло розгубленого вигляду, вона глянула вперед на спини зовсім незнайомих їй "людей". Через пару секунд Діана повернулась обличчям до мене. Тепер вона виглядала похмуро і серйозно.

- Ок, будемо вважати, що ти мене попередила, знатиму на що я йду. Тож це мій вибір. Я йду з вами й ти мені все розкажеш, я маю знати в що ти вляпалася.

Я здалася та ствердно махнувши головою ледве не застогнавши.

- Гаразд, але не тут й не зараз. Дійдемо до… Потрібного місця, тоді і поговоримо 

 Вона махнула головою й мовчки пішла поруч.

Певно, мене сьогодні чекала важка розмова, але це в тому випадку, якщо історія з гостями закінчиться позитивно.

 Я була дуже рада, що Даніель з'явився у потрібний час в потрібному місці й допоміг, хоча хіба не в цьому полягала його робота? Саме у цьому! Цікаво, що то у нього за штука така є, що позбавляє голосу? Потрібно розпитати його, дуже корисна річ, мені б знадобилася, судячи з того, як "круто" я виконую свої обов'язки.

 Через хвилин п'ятнадцять ми нарешті змогли дійти до готелю. Поки Даніель та Адріан вели до кімнати Еріку та Лендіона, я відвела Ді до кімнати мами й попросила її почекати мене там. Вона хотіла почати протестувати, але я глянула на неї так, що вона одразу замовкла й кивнувши почала розглядати кімнату.