Пролог

Кажуть, що смерть — це стіна. Але для тих, хто опиняється на Межі, смерть не є стіною. Смерть — це туман.

Він не сходить із неба й не піднімається з землі. Він проступає зсередини самої людини, коли її світ розпадається на скалки. Коли останнє слово мовлено, коли остання надія розбита, а серце стає настільки важким від провини чи розпачу, що більше не здане втримати людину в реальності. У цю мить реальність тоншає, мов старий шовк, і крізь неї починає просочуватися Інше.

Це не відбувається миттєво. Спочатку зникають звуки. Птах, що щойно співав у саду, занімів. Дощ, який щойно бив у шибу, перетворюється на беззвучне мерехтіння. Потім згасають барви. Світ стає сірим — наче з нього виточили всю кров, залишивши лише бліду оболонку.

І тоді з'являється Він.

Готель не приходить на запрошення. Його не знайти на картах. Він просто виринає з марева, коли людина стоїть на самому краю власної безодні. Велична, мовчазна будівля з нескінченними рядами вікон, схожих на очі, що спостерігають за твоїм падінням. Готель, який бовваніє між «було» і «буде».

У «Межі» не буває випадковостей. Тут немає випадкових гостей.

Кожен, хто переступає його поріг, несе із собою те, від чого так відчайдушно намагався втекти. Вони вірять, що прийшли відпочити, сховатися від шторму або просто знайти спокій. Але в цьому готелі спокій — найдорожча й найнебезпечніша валюта.

Тут панують власні закони. Тут час не плине, а згортається. Тут дзеркала не віддзеркалюють твій одяг чи колір очей — вони показують те, що ти приховуєш навіть від самого себе.

У кожного гостя є лише одна ніч. Одна спроба. Один шанс подивитися в обличчя власній Тіні.

Якщо зможеш прийняти її — ти повернешся. Прокинешся в іншому світі, на іншому березі, з новим подихом і важким, але справжнім життям. Якщо ж спробуєш знищити Тінь, переконати себе, що її не існує, або просто заплющиш очі — залишишся тут назавжди. Перетворишся на частину туману. Станеш ще одним шепотом у коридорах, який наступний гість почує вночі, але ніколи не зможе збагнути.

Ласкаво просимо до готелю «Межа». І, будь ласка, не забувайте зачиняти двері.