Зустріч з людьми

Наблизившись, я побачив їх — схожих на мавп, але без хутра. Таких створінь я ще не зустрічав. Замість власної шерсті вони накинули на себе шкури інших тварин. Я ніяк не міг звикнути до того, що ця планета — це постійне змагання за виживання. Люди... Ці істоти називали себе «людьми». Вони сіли в коло та щось їли, а потім почали вкладатися спати, щоб зранку продовжити шлях.

— Зіграй нам щось на сопілці, Олесю, — попросила жінка молодого парубка.

Один із них дістав дерев’яну паличку з отворами — сопілку ,і почав грати. Він вигадував мелодію на ходу: грав і уявляв галявину, повну смачних ягід, а потім — вродливу дівчину, яка обіймає його. Він заспівав, а інші підхопили пісню, відстукуючи ритм. Для мене це було дивовижно: ми, дракони, не співаємо, і музика у нас відсутня. Тому я весь перетворився на слух.

Я не одразу зрозумів, навіщо вони це роблять. Ця мелодія не допомагала знайти їжу, не зігрівала, не захищала від ворогів. Музика дарувала радість.— дракон замислився.

— До вашої уваги — ось цей спогад, — сказав Одар і опустив в озеро ще один кристал.

Музика! Дракони ніби розчинилися в звуках із далекої планети. Це справді було диво — поєднання звуків у гармонійну мелодію. Одар дав всім час насолодитися звуками Землі. Він мовчки спостерігав, як усі перетворилися на зачарованих слухачів, а потім продовжив:

— Отже, життя на цій планеті — це постійна боротьба за шматок їжі. Мені зустрілися люди. Яки вони? Думки цих створінь були не такими примітивними, як у інших, кого я бачив раніше. Вони думали не тільки про виживання. Коли всі заснули, чоловік , якого всі слухались, пригадував стежки, що вели до стоянки. Там було тепліше, бо поряд розташоване озеро з гарячим джерелом. Він взяв камінчик і почав малювати на стіні якісь знаки.

Я вирішив дослідити людей — вони дуже відрізнялися від решти істот, що населяли цю планету. Я чекав ранку, коли люди підуть, а я продовжу шукати серед мерехтіння зірок свою рідну систему Оз-Аз.

****

Нестор повільно закрив книгу.

— Чому саме у сімнадцять років?..

Чому всі покоління нашої родини повинні це прочитати?

І чому мені здається, ніби ця печера давно мені знайома?..

Він дивився на вогонь у каміні. Потім відкрив книгу і знов поринув у стародавній світ..

****

Сонечко та Зелена комета

Світанок. Коли промені світла зазирнули у печеру люди прокинулись від сну. Вони вийшли з печери, простягнули руки до світила та хором заспівали пісню подяки за новий день:

— Сонечко зійшло! Світло принесло! Славимо його!

І вирушили до озера з гарячим джерелом,яке вже виднілось звідси.

Я дмухнув вогнем і вийшов назовні. Нарешті відчув свіжий вітер, бо я наче набрався вологи з повітря печери. Розправив крила і набрав висоту. А в голові все лунала мелодія, яку грав хлопчик на сопілці. Я почувався щасливцем. День був гарний. Я пам’ятав напрямок, куди збиралися йти люди.

Тож зірку, яка дає тепло та світло, вони назвали Сонечком. Я теж буду її так називати, мені подобається. А вночі в небі — Місяць. Я вирішив обстежити і його. Життя там не було. Небесний супутник впливав на те, як поводилася вода на Землі: припливи й відливи в морях та океанах були пов’язані саме з ним. Також я визначив, що температура повітря залежить від того, у якій точці перебуває Земля, рухаючись навколо Сонця.

Я обрав для себе одиницю виміру часу — одне обертання Землі навколо Сонця. Цього разу, під час польоту по орбіті Землі, я зрозумів, куди мене занесло. А ще я дуже зрадів, бо з’ясував, що неподалік пролягає маршрут Зеленої комети, яка летить у наше сузір’я. Тож шлях додому знайдений! Головне — вчасно покинути Землю, щоб встигнути сісти на Зелену комету. Летіти самотужки можна, але на кометі краще.

— На нашій Тіа, поки зірка Оз не почала згасати, температура була майже однаковою, — зауважив хтось із драконів. — Зараз теж почалися перепади, тому посилився вітер. Зірка Аз, на щастя, ще довго буде активною. Але що буде далі з рікою Магмою, яка дає нам життя, чи не зміниться температура ядра Тіа?

— Гадаю, треба дослідити русло ріки та знайти ту печеру, де магма ближче до ядра Тіа. Там вона ще довго матиме потрібну температуру.

— А можливо, цикл згасання зірки Оз зупиниться, і вона знову перейде у фазу активності.

— Можливо. Але нам треба мати план на випадок різних варіантів розвитку подій!

— Я хочу повідомити вам гарну новину, — обізвалася Зара. — Я вже дослідила свою печеру і виявила, що вона глибша за інші, і там ріка Магма тече швидше. Тому, якщо буде потреба, моя оселя буде для вас відкрита.

— Це чудова новина! — Дракони відчули колективне полегшення. Тривожні думки не були властиві їхньому роду. Одар відчув гордість за свій світ. Лише тепер, побачивши інший , він по-справжньому усвідомив, який безцінний дар отримали дракони.

— Я знав, що ми знайдемо рішення. Підтримка одне одного — це риса, яка зберігала нам життя мільйони років, збереже і далі, — Гор Горинич полегшено видихнув хмарку диму.

Одар продовжив:

— Добре, що колись ми відкрили властивість кристалів зберігати наші спогади, а озер — відтворювати їх. Це справжній дарунок природи драконам . На Землі таких кристалів немає, і озер таких теж — я намагався знайти, але марно. Тож повернімося до розповіді про Землю.

Зображення згасло. І наче по озеру пішов туман...