Що таке страх. Його смак.

Раптом атмосфера змінилася. Настала важка пауза.

— Зараз я дістану особливий спогад, — голос Одара здригнувся. — Те, що я побачив, спершу не міг пояснити навіть самому собі. Ви зрозумієте, чому я так довго відкладав розповідь про планету, де є життя. Це був мій перший досвід зіткнення з емоціями, яких немає у нас на Тіа. Я перепрошую за біль, який ви зараз відчуєте. Але без цього неможливо зрозуміти, як живе та планета. Мені не хотілося завдавати вам таких страждань, тому я тягнув час, шукаючи слова...

Одар опустив наступний кристал. Усі відчули його неймовірне хвилювання. Навіть зараз він намагався відтягнути мить відкриття жахливої таємниці.

Спільнота побачила степ. Граціозні антилопи спокійно паслися в савані. Раптом серед трави з’явився ягуар. Одар, стримуючи тремтіння, пояснив: — Це дуже граціозна тварина. Він був напружений і відчував сильний голод — він був наче порожнеча, що вимагає негайного наповнення. Його увага була прикута до антилопи яка була поряд.

Стрімкий ривок — і... ягуар вчепився зубами в шкіру антилопи , стадо в паніці стрімко зникло з цього місця.

Спільнота драконів здригнулася як одне ціле, коли ікла хижака зімкнулися на шиї тварини. Через Озеро Спогадів кожен дракон побачив те, чого не існувало на Тіа .

Одар знов відчув гіркий смак страху та згасання життя, і те саме відчули всі хто був біля озера.

— Ви відчуваєте це зі мною ? — тихо запитав Одар. — Я відчув дикий біль, коли тіло антилопи було розірване. Її життя згасало, і я відчував її передсмертний жах. Думки жертви раптово розчинилися і зникли. Мені здалося, що я теж перестав дихати. Вона більше не ворухнулася. Тепла кров стікала в землю. Її думок більше не існувало.

Однак у ту ж мить думки ягуара вдерлися в мою свідомість — він відчував задоволення та ситість. На моїх очах одна свідомість поглинула іншу.

Я злетів у небо. Настільки високо, щоб жодна думка земних істот не могла мене дістати. Я відчував внутрішній холод, який не мав стосунку до висоти польоту. Мій розум відмовлявся сприймати побачене. Радість від того, що я знайшов життя, зникла. Бо я не просто побачив, як воно згасає — я бачив, як його відібрали. Такого жоден дракон не бачив за весь час нашого існування .

Коли останній промінь спогаду про антилопу згас, у глибинах Озера зависла така тиша, якої Тіа ще не знала. Це була не благодатна тиша спокою, а важка, гнітюча німота. Дракони наче завмерли. Одар бачив у їхніх очах те саме, що пережив сам. Тепер Земля не була для них казковим садом. Вона виглядала небезпечною таємницею.

— Жах жертви — це емоція, якої ми ніколи не знали. Я відчував цей жах як хворобу всередині себе. Я багато думав про це і зробив висновок: на Землі життя не є даром зірок, як на Тіа. У нас енергія нескінченна, наші клітини живлять космічні потоки, що ллються вічно. А на Землі одна істота мусить забирати життя в іншої, щоб не згаснути самій. На цьому тримається весь їхній світ.

Всі ще переживали жах,якого ніколи не знали. Першою заговорила Кара, її зазвичай мелодійний голос звучав напружено:

— Одаре... Ти кажеш, що це не була випадковість? Що це — закон виживання?

— Так, — тихо відповів Одар. — Ми не обираємо умови життя. Хтось народжується драконом на Тіа, а хтось — ягуаром чи антилопою на Землі.

Дракон на ім’я Еллон відступив від Озера Спогадів, наче воно могло його вжалити.

— Це хвороба, — прошепотів він. — якщо кожен подих просякнутий страхом. Ця краса має жахливий зворотний бік. Ми — діти Світла, ми вміємо віддавати й приймати світло. А там... там я побачив темряву, яка хоче їсти.

Одар поклав у озеро наступний кристал. Всі побачили гори, вкриті снігом. — Я шукав холод, щоб витіснити з пам’яті гіркий смак чужого страху. Саме там, серед вічної мерзлоти, я знайшов тишу. Там, де панує лютість морозу, життя майже відсутнє.

До речі, сніг — це ще один стан води. Вона кристалізується при охолодженні, і кожна сніжинка має свій неповторний візерунок.

Одар замовк на мить і додав:

— Мої спогади можуть знадобитися не лише для розширення світогляду. Якщо на Тіа колись зупиниться наша Ріка Магма, на Землі є умови для нашого життя.

— Так, умови є, — озвався Гор Горинич, — але ми звикли жити в мирі, без інших форм життя поряд.

— Наша Тіа лагідна до нас, — сказав Лун. — Але Шалена комета може підхопити когось знову. Тому твоя розповідь , Одаре, надзвичайно важлива. Ми маємо знати що приховує Всесвіт. Продовжуй.

— Саме тому я й розповідаю це. Не для того, щоб ви відчули страх і побачили як згасає життя. Якщо доля занесе когось із нас туди знов , то ви будете готові до цього.

Одар почув згоду зі своєю думкою. Тому полегшено здихнув.