Розповідь Одара. З чого все почалось.

На зірці Оз, що мала блакитне сяйво, з’явилися ознаки згасання, ми сприйняли це радше як тривожний сигнал, а не як неминучу загрозу. Але якщо прогнози справдяться, магма втратить швидкість течії, температура на її поверхні впаде, і народження молодих драконів може опинитися під загрозою. Це хвилювало все населення Тіа. І вони збирались зустрітись щоб порадитись,як до цього готуватись.

Одар запросив усіх до себе, щоб розповісти щось надзвичайно важливе.

Збір призначили біля Озера Спогадів, неподалік від печери Луна. Злітаючись на його заклик тисячі крил шурхотіли, наче сухе листя, затуливши світло зірки Аз над озером.

Тим, хто запізнився, вже не вистачало місця біля самого Озера.

Поряд з Одаром лежало багато кристалів, які він заздалегідь виклав перед собою. Він змахнув чорно-блакитними крилами й промовив:

— Вітаю вас, друзі! Я готовий розповісти про нашу незвичайну подорож, як і обіцяв. Ми з Луном завершили роботу над кристалами. Раніше я мовчав, бо мав обміркувати все побачене. Почувши цю історію, ви зрозумієте мене.

— Давно чекаємо, Одаре! — майже водночас відгукнулися тисячі драконів.

Одар хвилювався, але Йокані сіла поруч і поглянула на нього так, як колись , під час їхньої першої зустрічі біля цього самого озера. Відчувши її підтримку, він почав:

— Друзі, вам варто знати: ми не єдині живі створіння у Всесвіті! Ми припускали, що життя може існувати на інших планетах, і я його знайшов. Волею Шаленої комети я потрапив на планету, де вирує життя. Безліч його форм!

Над Озером запанувала тиша. Було чути лише дихання драконів в очкуванні цікавої розповіді.

— Я розповім вам про цю подорож у деталях, тож майте на увазі: розповідь буде довгою.

Він взяв перший кристал і опустив його в озеро. Поверхня затягнулася туманом і кристал відкрив спогад. Усі побачили космічний простір, що відкривається між зірками Оз та Аз.

— Тоді я тільки навчився літати серед зірок. Як і всім молодим драконам, мені хотілося залишатися в космосі якомога довше. Я гойдався на хвилях космічного вітру, коли зненацька мене підхопила Шалена комета, що виринула наче нізвідки. Скільки я не намагався вирватися з її потоку — марно. Лише коли, пролітаючи повз зірку, комета потрапила під її тяжіння і почала сповільнюватися , мені вдалося звільнитися.

Де я?..Мої крила тремтіли від перевтоми.

Я зрозумів, що опинився у не відомої мені зоряній системі.

Як повернутися додому?

Я відчував, що кожна клітина перенасичена енергією і організм вимагає сну.

А для цього була потрібна тверда поверхня під лапами. Я наблизився до другої планети від зірки, яка мене врятувала,але там була агресивна кислотна атмосфера згубна для органічних істот. Ще здалеку я відчув різкий запах кислотних випарів...Тому, я спрямував політ до третьої планети цієї системи.

На моє щастя, третя планета виявилася справжнім дарунком! Вона мала майже таке саме тяжіння, як Тіа. Атмосфера мала інший склад ніж у нас, але виявилися цілком безпечною для мене. Я побачив величезну кількість рідини й подумав: «Оце так! Її тут набагато більше, ніж на Тіа!».

Я обрав рівну ділянку берега та обережно опустив лапи на поверхню зеленого кольору. Після гладкого базальту моєї рідної планети відчуття були незвичними.

Під кігтями я відчув щось м’яке. То була трава. Вона лоскотала мою шкіру, прогинаючись під вагою тіла, і від неї йшов дивний аромат, якого я ніколи не знав. Трава була вологою, і ця прохолода була приємною. Від контакту із зеленню я відчував справжню насолоду. Рідина теж виявилася зовсім іншою ніж у нас, проте не агресивною — вона тихо хлюпотіла від вітру.

Я дивився на воду, і мені здалося, що між камінням щось рухається... Проте я миттєво заснув від втоми — боротьба з потоком комети виснажила мене вщент. Коли я прокинувся, навколо панувала темрява. «Де я? Скільки часу знадобиться, щоб повернутися на Тіа?»

У небі було видно зірки і невелике космічне тіло — супутник цієї планети. Навколо було чути чиїсь рухи. «Я тут не один!» — зрадів я. Але то був не дракон... Я чув думки, то були думки не дракона. Я здогадався що це інша форма живих істот. Придивившись, я побачив у темряві маленьких, порівняно зі мною, істот, що кудись бігли.

Оце я щасливчик! Потрапити на планету, де є життя! І я — перший дракон, який це побачив! Я вирішив дослідити цю планету як слід. Адже кожен дракон — це дослідник космічного простору. Я назвав цю планету Земля.

Одар взяв кристал, на якому були записані спогади про те, як Земля виглядає з космосу.

— Чому саме Земля? — запитала Сімурга.

— Мені здалося, вона сама хотіла так називатися. Буває, що назва приходить сама собою. Рідина, якої там було вдосталь, могла випаровуватися, перетворюватися на хмари й знову краплями повертатися на поверхню. У космосі ми бачимо її лише як кригу, але там вона була рідкою. Я назвав її Водою. Істот, що рухалися, назвав Тваринами. А те, що спершу сприйняв за нерухому зелену субстанцію, виявилося живим: воно не ходило, а просто росло. Це — Рослини.

Досліджувати форми життя на Землі непросто — їх там безліч. Одні живуть у воді, інші — під землею. Були й такі, що мали крила і вміли літати — Птахи. Я виявив, що наша здатність чути думки — універсальна. Зосередившись, я міг зрозуміти майже кожну істоту. Винятком були лише ті, хто мав надто слабкі імпульси мозку. Найчастіше «земляни» думали про те, як знайти їжу, куди сховатися та як відшукати пару.

Світло цій планеті дає лише одна зірка, тому там постійно змінюються день і ніч. Звичний для нас процес живлення енергією зірок на Землі істоти не використовують. Світло там відіграє іншу роль — воно запускає біосинтез у рослин, які виробляють кисень. Кисень є життєво важливим для всього сущого на тій планеті.

Одар опустив кристал, і всі побачили казкові краєвиди: дивовижні дерева, трави, розмаїття квітів.

— Спогади не можуть передати той неймовірний аромат, яким наповнене повітря Землі, — додав Одар із легким сумом у голосі.