Розділ XX. Манускрипт долі.

Сад завмер. Темрява чекала. Світло не наступало — воно стояло рівно. Мамон повільно розгорнув сувій. Стародавня печатка тріснула сама.

Папір раптом перетворився на палаючий манускрипт. Він світився зсередини, ніби в ньому жила пам’ять часу. Люціан дивився мовчки. Потім зробив два різких кроки вперед. Ледь стримуючи гнів промовив:

— Ти жартуєш Мамон?!!!

Його голос став нижчим, демонічним, глибоким. Люмінія ступила вперед.

— Ні. 

Ми запізнилися на багато циклів. Але не сьогодні. Мамон почав читати. Слова не звучали мовою людей. Вони звучали принципом. Древня мова демонів схожа на латинь, лилась довкола змінюючи простір навколо. І простір відгукнувся.

— Народжена з поєднання світла й тіні.

Досягнувши повноліття. Належатиме 

темному володарю. Розділить свою долю з ним.

У всіх світах у всі часи, навіки. Даючи продовження його роду. 

На лиці Люціана з'явилась усмішка. Він задоволеним тоном промовив:

— Ну от, вона моя Мамон. Ти сам уклав цю угоду.

Мамон підняв вказівний палець догори й продовжив.

— Та, що має вибрати не трон, а шлях.

Якщо серце її обере добровільно,

жодна сила не має влади над нею.

Темрява навколо Люціана здригнулась.

— Це підробка! Як?! 

Різко кинув він. Але в його очах вперше з’явилась тріщина. Мамон підняв погляд.

— Ти ніколи не бачив цього тексту, бо я сховав його від тебе.

Люціан повільно усміхнувся.

— Ти грав проти мене всі ці цикли?

— Я захищав доньку.

Андаріель відчула, як щось остаточно стає на місце. Не пазл. Не пророцтво. Право. Її право обирати свою долю, свій шлях.  Люмінія дивилась на неї не як на воїна. Як на доньку.

— Тепер це лише твій вибір.

Тихо сказала вона. Світло не примушувало. Темрява не тримала. Андаріель зробила крок вперед.

— Я не народжена для твого трону, Люціане.

Її голос більше не лунав як виклик.

— Я народжена для свободи.

Кіліан стояв поруч, але не торкався її. Бо це не був його вибір. Це був її. Люціан дивився довго. Він відчував правду манускрипту. Як обмеження. І вперше за всю історію його обличчя змінилось. Це був не гнів. І навіть не лють. Щось глибше.

— Темрява завжди тягнеться до світла… 

Тихо сказав він. І з гірким присмаком розсміявся. Його крила повільно зменшились.

— Але світло не можна забрати. Його можна лише втратити.

Він подивився на Агату. Трохи почекавши, промовив:

— Я хотів володіти тобою. Але ти ніколи не була річчю для мене. Ти завжди будеш кращою Андаріель і тому я відпускаю без бою.

Його голос більше не був грозою. Він став спокійним.

— Тепер я це розумію.

Тінь почала розчинятись.

І для нього вперше це була не поразка. Усвідомлення.

— Мамон. 

Він кинув останній погляд на всіх.

— Тепер я знаю, чому ти сховав текст.

І перевів очі на Люмінію.

— Ти завжди була світлом.

Він зробив крок назад.

— Нехай буде так.

І розчинився в нічному повітрі. Темрява вперше не вибухнула. Вона пішла, срокійно неначе розчинившись між світами. Сад відновлювався повільно. Андаріель стояла нерухомо. Кіліан підійшов, торкнувся її руки.

— Ти обрала.

Вона ледь усміхнулась.

— Я просто згадала, хто я є.

Люмінія підійшла ближче. Цього разу Андаріель зробила крок до матері. Простий крок. Мамон згорнув манускрипт. Його печатка зникла. Бо текст більше не був потрібен. Вони четверо вийшли з маєтку губернатора, вирушаючи в нове життя. Діставшись до будинку Андаріель і Кіліана вони нарешті видихнули,  усвідомлюючи що все скінчилось. Їм більше не треба було боротись. Агата-Андаріель, подивилась на батьків. Вони в один голос промовили:

— Куди далі діти?

Андаріель й Кіліан подивились один на одного. Кіліан тихо відповів:

— Ми залишаємось тут, на землі. Прожити життя разом щасливими.

Люмінія і Мамон обійнявши їх, благасловили. Люмінія довго дивилась на доньку. Не як архангел. Не як сила. Просто як мати.

— Ти виросла сильнішою, ніж я могла уявити, — тихо сказала вона.

Мамон поклав руку на плече Кіліана.

— Бережи її. Як рівну.

Кіліан кивнув.

— Я завжди знав, ким вона стане. Просто чекав, коли вона сама це згадає.

Агата - Андаріель усміхнулась. Світло більше не рвалось із неї назовні. Воно стало спокійним. Люмінія підійшла ближче й торкнулась її чола.