Розділ ХIІ. Інтриги.

Після церемонії нагородження, почалась офіційна вечірка. Всі гості на радощах розпивали дорогі коктейлі, обговорюючи свої справи. Інші просто вели цікаві не вимушені бесіди. Агату завжди втомлювали такі речі. На цьому етапі, їй було не цікаво залишатись. Вона чекала на повернення Кіліана біля столику. Мірелла ледь дихала, Губернатор тримав її міцно, що навіть її демонічна сутність не могла її врятувати.

— Ти все зіпсувала! Ти розумієш наслідки твого вчинку Мірелла?!

Тихим льодяним тоном  промовив він. Мірелла ледь послабивши хватку прохрепіла:

— Не я, Люмінія.

Очі Леонарда розширились. Він послабив хватку. Мірелла відкашлявшись продовжила:

— Люмінія, вона була тут. Це вона знищила картку. .

Сутність Леонарда спалахнула.

— Не бреши мені, знищу! 

 Вперше, не стримуючи гнів своєї сутності проревів він. Мірелла обережно підняла очі і впала на вколішки.

— Я присягаюсь вам, володарю.

Леонард стих, він уважно спостерігав за нею, взявши її за підборіддя заглянув їй в очі. Від побаченого, він відчув здивування і лють.

— Як це сталося? Їй не дозволено спускатись на землю. Чому вона тут і навіщо рятує цю дияволицю?

Мірелла обережно піднялась і прошепотіла:

— Уявлення не маю мій володарю.

— Ну то дізнайся! Геть з моїх очей!

Леонард поправив костюм,  посміхнувся звичною посмішкою і спокійно повернувся до зали.

Агата стояла уважно спостерігаючи за розмовою Кіліана з якимось кремезним чоловіком. Переминаючись з ноги на ногу, не могла дочекатись коли вони вже підуть. Раптом за спиною вона почула знайомий голос.

— Ви завжди так уважно спостерігаєте за чоловіками, які говорять про контракти? Чи це сьогодні виняток?

Голос був теплий. Надто теплий. Агата повільно розвернулась. Леонард Вольф стояв занадто близько. У його руці був келих, у погляді — м’яка іронія.

— Я просто чекаю. А ви, здається, любите з’являтися за спиною.

— За спиною?

Леонард ледь нахилив голову, дивлячись їй прямо в очі.  Нахабно вивчаючи її.

— Ні. Я люблю з’являтися тоді, коли людина перестає чекати.

Її серце зробило один зайвий удар. Це був не страх і навіть не хвилювання. Щось інше.

— Вітаю вас, у вас гарна стратегія. Мені сподобалась ваша промова. 

Продовжив він так, ніби грант ніколи не був його планом. 

— Не кожна поразка є втратою.

— А ви добре знаєтеся на поразках? 

Агата  ледь усміхнулась вона. Він затримав погляд на її очах довше, ніж дозволяє ввічливість.

— Я не програю. Я адаптуюсь.

Музика змінила ритм. Світло в залі стало м’якшим. Леонард обережно поставив келих на стіл.

— Дозвольте запросити вас на хвилину повітря. Тут задушливо.

Він не торкався її. Не тиснув. Просто пропонував. І саме це було небезпечніше за будь-який примус. Агата на мить вагалась. Кіліан усе ще говорив із тим чоловіком. Вона бачила його профіль, але не хотіла переривати.

— Лише хвилину.

Леонард відкрив перед нею скляні двері на терасу. Нічне повітря торкнулося її шкіри. Місто мерехтіло вогнями. Він став поруч, не дивлячись на неї.

— Ви знаєте,  інколи доля навмисно відбирає те, що нам не потрібно, щоб звільнити місце для важливішого.

Агата відчула, як щось усередині стислося.

— І що ж, на вашу думку, мені сьогодні відмовили не в гранті?

Він повернувся до неї повільно. Його очі були темними. Глибокими.

— У можливості залишитися непоміченою.

І в цю мить годинник на її зап’ясті знову зупинився. Рівно 12:00. 

Леонард роздивлявся Агату неначе оцінював людську оболонку Андаріель.  Він намагався зрозуміти, чому саме такий образ. Чи це був випадковий вибір. Андаріель всередині напружилась, вона відчувала присутність, але Агата її не чула, через емоції. Вона відчувала легке тремтіння, її дивним чином притягував цей чоловік. Намагаючись зрозуміти природу своїх почуттів, дівчина розчервонілась. Побачивши це Ллеонар    почав діяти.

— Агата скажіть, чи будете ви так ласкаві допомогти мені?

Агата здивовано глянула на нього.

— Я, допомогти вам? Чим саме, пане Губернатор.

Він мило всиіхнувся, глянув їй в очі продовжив розмову.

— Так саме ви. А що вас дивує Агато. Я просто людина, не більше.

— Чим саме, я можу бути корисна вам? Поясніть будь ласка.

— Через два тижні, я планую благодійний захід з подарунками для дитячих будинків. Я б був дуже вдячний, якщо ви супроводжуватимете мене. Ми разом подаруємо дітям свято і диво на Різдво. Агата посміхнулась.

— Так звісно, я згодна.

— Чудово, мені допомога, вам піар. Домовились. Це буде маленька компенсація за сьогодні.