Гостя
Присутність
Буває, прокидаюсь серед ночі - і відчуваю чиюсь присутність. Я вмикаю світло, озираюся навкруг... Порожньо. Тільки ніч. А я не сплю.
А раптом - це не лише ніч? Щось невидиме торкається душі, і думка лине в небо... Я беру зошит, пишу сміливо про те, що живе у серці, в глибині. І стає, якось легко - бо знову відчуваю чиюсь присутність.
І знов вона приходить, сідає поруч. Ніжно торкається моїх кіс, заплетених мамою. Я беру зошит, ручку - і пишу... усе, що сталося. А може, й ні.
Світ, що постає на аркушах, не зрівняється ні з чим - хіба що з нею.
Вона - прекрасна, мудра, багатоголоса, мов картина, що ожила. Її чоло - під лавровим вінцем, сплетеним митцями з їхніх злетів і падінь.
Іноді вона зачаровує так, що всі слова зникають. Просто дивлюсь в її очі - і бачу: вона неймовірна. Красива. Мудра. Сильна. Оспівана крізь віки.
Від її усмішки сувора зима стає весною.
Часто приходить - нічна гостя. І сьогодні теж - мов вірна подруга. Вислухала. Заспокоїла. Ручку мені вклала в руку.
І я захотіла зробити їй дарунок. Присвятити цей текст. Подякувати - за все, що було написане моєю рукою. За кожну мить мрій, подаровану нею.
Дякую тобі, моя таємна госте. Заходь ще. Я завжди буду тобі рада.
Бо ти - моє натхнення. Моє щастя. Моя доброта. Ти - муза кожного життя. Боже Благословення.
#3020 в Фентезі
#915 в Молодіжна проза
Відредаговано: 25.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
