4.

Дорогий шикарний двоповерховий будинок зустрічав суботній ранок. На годиннику 12:00, але для Макса, це лише ранок.
Хлопець стояв в просторій ванній кімнаті. Зуби почистив, вмився, волосся зачесав набік і поставив вгору чубчик. Така зараз мода, ходити з стоячим волоссям. О, часи. О, вподобання.
Макс уважно розглядав своє відображення в дзеркалі милуючись своєю чудовою зовнішністю.
- Ой, ти дзеркальце скажи...Хто на світі всих гарніший, всіх миліший, всіх крутіший, та за всіх най-найдобріший?- потім хлопець змінив тон на грубіший, аби відіграти відповідь, - Ти звичайно, це всі знають і всі-всі тебе бажають.
Дзеркало покрилось хвилями і вдарило темночервоне світло.
- Дідько!
Єдине що встиг промовити мільйонер як звідти вилетів Артур.
Довговолосий мисливець звалився на Макса поваливши його на підлогу.
- Привіт, герою, - усміхнувся блондин лежачи на хлопцеві.
- Три чорти мені у сраку! Невже це єдине дзеркало у всій моїй оселі?!Ні, не єдине. Чому ти залітаєш саме в ванну? - обурено кричав Макс скидаючи з себе напарника.
- А раптом ти не сам вдома? Поява в ванній є найбезпечнішою.
- Я візьму якось це бісове дзеркало і повісю на стелю, прямісінько над унітазом. Як занирнеш в "толчок" щупариком, то після того, заходитимеш лише через двері.
- Я б охоче вивалив щось недобре у відповідь, але в нас не має часу на пусті балачки.
- Уважно слухаю.
- В холодильнику ще є пиво? - Артур не став чекати відповідь і попрямував на пошуки пляшки.
- А на пиво в тебе є час? - бурчав Макс, - Щоб на наступний раз ти приніс мені повний ящик. Ти зрозумів мене?

Макс та Артур сиділи за круглим кухонним столом.
Довговолосий блондин попивав пиво і розповідав план, а Макс уважно слухав наминаючи манну кашу.
Повна ложка раз за разом залітала до рота господаря.
- Вона бачить магію і бачить Темних. Мене вона викрила, але не тебе. Ти був в масці, ти людина, отже, вона нічого не запідозрить.
- Що? Ти хочеш щоб я назначив їй зустріч? - з повними щоками жуючи молочну кашу обурено запитував Макс, - Ти пам'ятаєш нашу першу зустріч? Як та чортяка мене ледве не вбила? З тих пір ніяких стосунків з незнайомками. І взагалі, в мене є дівчина. А якщо Ніка дізнається що я викликав на хату повію, що тоді?
- Не дізнається, - Артур зробив ковток пива і пустив відрижку, - Ми маємо спіймати цю язикату-хвеську.
- Дійсно! - зауважив Макс, - А я все думав, як назвати цю нетипову кровососку. Язиката - хвеська!
- Я спілкувався із однією знайомою відьмою і дізнався багато чого цікавого про цю заразу.
- Увесь в твоїй увазі.
Макс завзято плямкав пережовуючи манку так, що аж за вухами лящало.
- Якщо відьма завагітніє від вампіра, то народиться ось таке. Від такого змішування крові в дітей проявляється певна мутація. Вона лише в осіб жіночої статті, тобто в дівчат. Вони народжуються з довгим гострим язиком.
- Гострі на язик крихітки, - зауважив хлопець і зачерпнув наступну ложку молочної каші.
- За життя вони нормальні дівчата. Смертні, як і всі інші люди і не п'ють кров. А от після смерті...
- Перетворюються на вампірів, - доповнив речення Макс.
- Не зовсім. Її не страшить сонячне світло і її не вбити за допомогою осинового кілка.
- А чим тоді її вбити? Св'ятим хрестом та молитвами?
- Не сміши, Максе. Все зовсім просто - потрібно відрізати їй язик. Це як Ахілесова п'ята. Єдине вразливе місце.