Розділ 8

«Небезпека підстерігає нас саме тоді, коли ми найменше її чекаємо і почуваємося в повній безпеці.»

— Артур Конан Дойл

Розділ 8

Пастка

Кіара відкрила очі, і побачила що на ліжку нікого немає, вона встала, накинула піджак і пішла дивитися кімнату готелю де проживав Мін Су. Це був вишуканий 5 зірковий готель The Mark Hotel. Вона  вперше ночувала у такому вишуканому готелі.Номер виглядав дуже люксово.Тут не було золота чи кричущої розкоші — усе вирішували деталі. Світло з величезних вікон м'яко лягало на кремові стіни та темне, майже чорне дерево меблів. Під босими ногами був дивовижно м'який ковролін у ледь помітну смужку, який повністю глушив її кроки, через що Кіара почувалася майже привидом.Вона повільно рушила вглиб номера, шукаючи поглядом бодай якусь зачіпку. За прочиненими дверима ванної кімнати білів італійський мармур. Графічний, сміливий візерунок із чорно-білих смуг на підлозі — фірмовий почерк цього готелю — контрастував із загальним спокоєм спальні. На мармуровій стільниці ідеально рівно стояли баночки з французькою косметикою, а поруч висів важкий халат із логотипом.Мін Су ніде не було. Але цей простір, бездоганний і продуманий до дрібниць, пахнув ним — дорогим парфумом, спокійною впевненістю. Кіара пройшла далі по мякому ковроліну. Спальня плавно переходила у невелику вітальню, в кутку якої ховалася зона кухні. Вона зовсім не була схожа на звичайні домашні кухні — жодного візуального шуму. Гладкі, майже монолітні матові фасади шаф повністю зливалися зі стінами, а стільниця з важкого чорного граніту ідеально доповнювала весь цей дорогий інтерʼєр.

Раптом тишу номера порушило тихе клацання.Мін Су повернувся.

Він пройшов у вітальню, навіть не здогадуючись, що вона вже не спить.В руках він тримав фірмовий пакет із ресторану Жана-Жоржа, що працював внизу, на першому поверсі готелю. З пакета пахло свіжою випічкою та гарячим капучіно

Вона була такою милою, розпатланою після сну і… справжньою.На Кіарі не було майже нічого — лише тонка нижня білизна, поверх якої вона квапливо накинула свій учорашній піджак.

Мін Су повільно опустив паперовий пакет на чорну гранітну стільницю, не зводячи з неї очей.

— Прокинулась? — тихо запитав він.

— Так, — Кіара ніяково усміхнулася, щільніше загортаючись у піджак. — Поки тебе не було, трішки оглянула номер. Тут дуже розкішно і гарно.

— Мені також подобається, Со Йон завжди бронює тут номери, коли я прилітаю до Нью-Йорка. Це її улюблений готель.

— У твоєї сестри чудовий смак, — посміхнувшись, сказала Кіара. Вона зробила ще кілька кроків уперед, вдихаючи аромат свіжої випічки, який миттєво заповнив усю кухню.

— Ну що, поснідаємо? — запропонував він, кивнувши на стіл. — Я взяв пончики, круасани та капучино. Поки все гаряче.

— То які у нас плани на сьогодні? — запитала вона, зробивши ковток густої молочної пінки.

— Якщо ми вже на Манхеттені, ми ж не будемо весь день сидіти в номері, навіть у такому гарному?

— Ні, звичайно, — спокійно пообіцяв він. — По-перше, ми всього за квартал від Центрального парку. Погода зараз чудова, тож почнемо з прогулянки там. Потім зайдемо на Медісон-авеню — влаштуємо невеличкий шопінг. Прогулянка парком і примірки заберуть чимало сил, тому після магазинів я просто зобов'язаний відвести тебе на обід в одне особливе місце поруч.

— І що ж це за місце?

— Нехай це залишиться маленьким сюрпризом, — таємниче промовив він. — Скажу лише, що там найкраща паста на всьому Верхньому Іст-Сайді, а за сусіднім столиком можна запросто зустріти якусь голлівудську зірку. Але головне — там неймовірно затишно, якраз те, що треба після галасливих бутиків.

— Звучить як ідеальний план, — щиро відповіла вона, — але я в туфлях і в сукні. Гуляти парком у такому вбранні — не найкраща ідея. Через годину я зненавиджу і парк, і тебе, і весь Нью-Йорк.

— Твоя правда, — миттєво зорієнтувався він. — Тоді поміняємо план: спочатку шопінг. Підберемо тобі щось стильне та зручне для прогулянки, а вже потім прогуляємося парком і пообідаємо.

— А якщо я захочу купити половину магазинів?

— Тоді мені доведеться набратися терпіння.

— А якщо ціла половина виявиться недостатньою?

Він удав, що серйозно замислився.

— Тоді, мабуть, доведеться орендувати вантажівку.

Кіара голосно розсміялася, прикривши рот долонею.

— Ти жахливий!

— Зате щедрий.

— Самовпевнений.

— І це теж.

Вона дивилася на нього й не могла перестати усміхатися. Поруч із Мін Су звичайний ранок перетворювався на щось неповторне.

Після сніданку Кіара повернулася до спальні. Оскільки іншого одягу з собою вона не мала, їй довелося знову одягти вчорашню вечірню сукню та підбори. Поки вона чепурилася й приводила себе до ладу, Мін Су зібрав залишки їжі й прибрав зі столу. Усе в його рухах було спокійним і впевненим.Час від часу він поглядав у бік спальні, нетерпляче очікуючи на її появу.

— Я готова, — посміхаючись, сказала дівчина, переступаючи поріг.

Коли Кіара вийшла у своїй розкішній вечірній сукні, Мін Су знову зловив справжній флешбек із їхнього вчорашнього побачення. 

— Ну що, моя Королево, поїхали вибирати тобі щось зручне для нашої прогулянки? — усміхнувся він, пропонуючи їй руку.

Сам Мін Су був одягнений у темно-сині джинси, сіре поло з довгими рукавами та чорні кросівки, а зверху накинув легку чорну куртку. Осінь у Нью-Йорку цього року видалася теплою.

Вони вийшли з готелю, сіли в машину і поїхали назустріч місту.

Машина  зупинилася біля однієї з величних будівель на Медісон-авеню. Мін Су обійшов автомобіль, по-джентльменськи відчинив перед Кіарою двері й допоміг їй вийти. Вони зайшли до просторого, світлого бутика. Тут панувала атмосфера стриманої розкоші: високі стелі, тиха приємна музика, ледь відчутний аромат дорогого парфуму та кашеміру, а на манекенах красувалися ідеальні осінні образи. Консультант при вході одразу ж тепло й ненав'язливо привітала їх.

Кіара трохи ніяково озирнулася на свої підбори, але Мін Су лише підбадьорливо стиснув її долоню.