Квест (11)

Квест (11)

- А ніхто! – раптом закричав від порога, заходячи до залу... Степан. – Тада--а-ам! Розіграш! Квест! Родзинка нашої різдвяної програми! Все для наших гостей! «Ви переживете незабутні емоції та хвилювання! Наш квест надовго запам’ятається вам! Ви отримаєте дуже цікавий досвід, який, сподіваємося, привнесе в ваше життя іскру несподіванки і новизни», - процитував він уривок із різдвяної програми.

За Степаном до залу почали заходити ведучий вчорашньої вечірки, хлопці зі сцени, співак Велес, працівники готелю, які грали ролі лікарів, поліцейських та гостей. Офіціанти внесли великий торт у вигляді ялинки.

Всі стали півколом і почали аплодувати Валентині, Тетяні, Гордію та Оксані Василівні, бо мольфар, виявляється, теж був учасником цієї вистави. Ті сиділи, як громом прибиті, аж поки до них не дійшло, що Степан справді живий, і все це - жарт, розіграш, різдвяний квест!

А потім було святкування, учасники хвилюючих подій згадували особливо гострі моменти «розслідування», кожен із них отримав купу світлин на згадку, бо їх таємно фотографували.

Оксана Василівна довго про щось розмовляла з Тетяною, і вони обмінялися телефонами. "Дівчинко, я навчу тебе бути сильною і бойовою! Та в новому році ти сама себе не впізнаєш!", - пообіцяла колишня вчителька.

Гордій та Валентина сиділи окремо і пили чай з тортом, мовчки. Їх ніхто не турбував.

- А що за мішок ти ніс учора з лісу? - раптом спитала дівчина в Гордія, це питання мучило її вже давно.

- Який мішок? А! - згадав і засміявся Гордій. - Власник цього готелю - мій друг. Він попросив виготовити дідуха на Різдво, і я ходив до знайомого фермера за соломою. Ми там із ним зробили дідуха, бо він знає всі особливості його складання і в'язання. Ото й намучились, бо мотузки попалися гнилі, ледве ув'язали, як треба. Ти ж знаєш, що таке дідух, або ще кажуть дід, коляда, сніп, король? Це солом'яний сніп, який ставлять на Різдво в хаті як символ урожаю, добробуту, безсмертного предка, щастя в сім'ї. До речі, он він стоїть! - вказав Гордій в куток залу.

Валентина озирнулася і побачила велике солом'яне деревце, прикрашене колосками, калиною, шишками та хвоєю, яке стояло у високій керамічній вазі на підлозі. Дівчина полегшено зітхнула. Отже, жодного вбивства, про яке вона одразу ж подумала після тієї дивної розмови по телефону, не було! Треба менше читати детективів!

Пан Василь виявився справжнім мольфаром, так би мовити, сучасним. Він, виявляється, навіть брав участь у телешоу «Дуелі Мольфарів», а отже, його пророцтва були правдиві.

Принаймні, зараз Валентина на це сподівалася.  Адже попереду її чекали ще два дні різдвяного святкування. І навіть те, що Назар подзвонив і сказав, що, на жаль, не зможе приїхати, її чомусь не засмутило. Вона вийде заміж, про що їй сказав мольфар, а от коли - це неважливо. За кого ж – це було великим питанням! Бо вже не Назар бачився в її фантазіях, а інший чоловік...

"Як чудово, що я поїхала на цей різдвяний квест!", - подумала дівчина, дивлячись в закохані очі Гордія.

КІНЕЦЬ

Це кінець першої історії з цієї книги. Гортайте далі, вас чекає наступна історія, повна таємниць і небезпек. І кохання, звичайно!