Квест (8)

8.

Тіло Степана забрала швидка допомога, сказали, що поранення тяжке, але, швидше всього, хлопець виживе. Викликали поліцейських. Вони все пофотографували, всіх опитали, всіх просили не виїжджати з готелю кілька днів.

Зранку наступного дня Валентина лежала на ліжку і думала. Це кошмарний замах на вбивство все ніяк не виходив у неї з голови. І спалося погано і тривожно. Вчорашні вечір вибив її з колії. От і поїхала на різдвяний квест!  От і відпочила, відволіклась! От і потанцювала, і сукню гарну вдягнула! Може, й добре, що Назар не поїхав?!

Адже тут, у цьому готелі, поруч десь ходить убивця! Справжній! Чи справжня! Як у детективах! У Валентини побігли мурашки по шкірі.

Також зрозуміло, що це зробив хтось із присутніх в залі. І, швидше всього, це був той, хто сидів за їхнім столиком. Одразу ж визначити злочинця поліція не змогла. У всіх взяли відбитки пальців, а ніж повезуть на експертизу після того, як його віддадуть у лікарні. Там, у залі, витягати ніж із тіла Степана лікарі не ризикнули, боячись сильної кровотечі.

Тобто, потенційно поряд ходить убивця, а от хто він, дівчина не знає. Хто ж це?

"Так, подумаймо логічно, - міркувала Вплентина, - за столиком нас було шестеро: Тетяна, Оксана Василівна, мольфар Василь, Степан (це зрозуміло), Гордій і я. Про себе точно знаю, що не нападала на Степана, бо й ножа не маю, і взагалі, я не вбивця! І якщо Степан – жертва, то тоді залишаються четверо людей. Гм. Хто ж із них?".

Раптом у двері постукали, і Валентина від несподіванки аж підскочила на ліжку.

-  Хто там? - спитала перелякано. Все таки думки про злочин, вбивство і смерть вибили її з колії. 

- Валентино, це я, Тетяна. Можна до вас? – почувся жіночий голос.

- Так, - відповіла Валентина, піднімаючись з ліжка. 

Тетяна увійшла й спитала:

- Як ти? Можна на ти?

- Так, звичайно, - погодилася дівчина. - Ти щось хотіла?

- Я щодо того, що вчора... Е-е-е... Про те, що сталося в залі, - Тетяна старанно уникала слова «вбивстао».

- Замах на вбивство, - підказала Валентина. Вона читала багато книжок-детективів. І фільми любила такі дивитися, а отже, знайома була з шаблонними словами, що використовували хвацькі поліцейські у фільмах в подібній ситуації. 

- Так, саме так, - скривилася Тетяна. – Мене аж пересмикує, як згадаю його там, на столі, з ножем... Бідний Степан!

Тетяну почало тіпати. Валентина метнулася і подала їй склянку з водою. Жінка сіла і почала повільно пити, заспокоюючись.

- Я чому прийшла! Ми там зібрались утрьох, щоб переговорити про все це. У мене в номері, - сказала Тетяна, зиркнувши на Валентину. – Пан Василь каже, що має якісь відомості, але ми повинні згадати все похвилинно, тоді й зможемо встановити, хто це зробив. На поліцію надії мало. Я прийшла тебе запросити.

- Утрьох? - перепитала Валентина.

- Так, Гордія ніде немає, я попросила на рецепції передати йому, якщо він з’явиться, щоб теж підійшов, - пояснила жінка.

- Окей, тоді ходімо, - погодилась Валентина, накинула капці й вони пішли в Тетянин номер, який був якраз справа навскоси від її люкса.

У номері вже знаходились пан Василь та Оксана Василівна.

- Отже, всі зібралися, - почав мольфар, коли всі розсілися. - Я, дорогі панянки, подумав, що нам було б краще самим розібратися у всій цій історії. Адже, мабуть, всі ви думали над тим, що вдарити Степана ножем міг тільки той, хто був біля нього близько, тобто сидів за столом поруч! За такий маленький проміжок часу, на який зникло світло, прибігти від сцени, а потім назад було неможливо. Тобто ті двоє хлопців, які ладнали мікрофони, ведучий і співак Велес відпадають одразу.

Всі слухали уважно, не перебивали, адже й справді, всі думали так, як розмірковував чоловік. Пан Василь повільно обвів поглядом усіх жінок по черзі і продовжив.

- Ідемо далі. За столиком номер два, найближчим до нас, нікого не було, адже Гордій пересів до нашого третього. А столик номер один теж стояв занадто далеко, щоб хтось із гостей, які там сиділи, міг провернути такий швидкий маневр. Отже, лишаємося всі ми, ті, хто сидів за столиком номер три. І нас було шестеро. Степан – жертва, значить п’ятеро. Тих, хто міг це зробити. Гм. Потенційних убивць...

Всі затихли. Пан Василь знову обвів жінок очима і спитав:

-  Може, злочинець зізнається одразу?