Степан відхилив крило, дідусь мовчки забрався до нього на спину, і вони вмить злетіли на найвищу гілку дуба і рушили на край села…
Наступні три дні пройшли непомітно в домашніх клопотах: фарбували будиночок з дідусем, допомагав бабусі на городі, вечорами бабуся і дідусь розповідали про свою молодість…
І, як зараз пам’ятаю, ввечері 1 липня, взявши свою улюблену книгу про Незнайку, я пішов до свого будиночка почитати. І задрімав…