Приховане зло.

Вежа виглядала як неприродне, химерне переплетення білосніжних кісток. У самому низу була пробита діра, що дозволяла увійти всередину. Група швидко переступила поріг, милуючись цією моторошною спорудою. Кабґол, що сидів у торбині Шена, нервово засіпався — його сполохала відлуння небезпеки, але щойно вони опинилися всередині, звір швидко заспокоївся.
Підлога під ногами була всипана товстим шаром пилу. На стінах виднілися написи прадавніх — саме те, заради чого авантюристи вирушили в цю небезпечну вилазку. Але ніхто з них навіть не здогадувався, що в цю мить відбувається за кількасот кілометрів звідси, на вражаючій глибині під землею.
Капсула анабіозу розійшлася з важким, хлюпаючим звуком. Створіння зробило перший подих, і в його обличчя — застиглу, монолітну маску з білої кістки, що повністю закривала рот — вдарило важке, гаряче повітря. Воно було отруєним. До горла підкотився нудотний, затхлий запах розпеченого металу, горілої плоті та старої, застояної гнилі. Навколо все миготіло блідо-рожевим світлом, яке тривожно вихоплювало з напівмороку капіляри стін. Цей колір сигналізував про катастрофічну несправність системи.
А з глибини комплексу, змушуючи вібрувати підлогу під ногами, доносився глухий, ритмічний стукіт. У темряві важко й виснажено билося гігантське серце самого біореактора.
Давній не занімів від шоку. У його глибоких, втомлених зелених очах не було страху — лише холодний, гострий аналіз вищого прадавнього. Тіло, худорляве й жилаве, швидко повернуло тонус м'язів. Його кроки були беззвучними.
Він зробив кілька кроків углиб залу і підійшов до стіни, що складалася з пульсуючої, перегрітої плоті. Прямо в неї були вживлені елементи інтерфейсу — круглі кнопки, що нагадували сплав міцної кістки та потемнілого від часу металу. Прадавній поклав на них свою блідо-сіро-рожеву долоню і впевнено провернув механізм за годинниковою стрілкою.
Органічна стіна з вологим тріском розійшлася в боки, оголюючи внутрішню нішу. Там, на спеціальних живих кріпленнях, висів Кісткостріл. Це була звична для його касти мала зброя, але в умілих руках вона перетворювалася на смертельно небезпечний інструмент. Щойно Давній взяв його, з хітинового роз'єму на його власному зап'ясті висунулася тонка органічна трубка-шприц. Вона з тихим клацанням увійшла в гніздо кісткостріла, назавжди замикаючи зброю на його нервову та кровоносну системи. Тепер пістолет був частиною його руки.
На пояс прадавній акуратно почепив 8 невеликих скляних колб. Всередині них ліниво перекочувалася густа рожева рідина — концентрована лімфа Нобо, створена з самого життя, паливо для його пострілів.
Він розвернувся. Погляд зелених очей зафіксував напрямок. Прадавній попрямував коридором до залу центрального процесора біо-комп'ютера. Наказ його ДНК був чітким: дізнатися причину цього раптового, аварійного пробудження, адже їхній сон мав тривати до повного оновлення планети...
Він іде похмурим тунелем. Стіни навколо гарячі, місцями з них сочиться біла лімфа охолодження, що закипає на льоту. Нарешті Вищий переступає поріг головного залу, де розташований масивний біо-комп'ютер — величезна сплетена нейро-мережа, яка керує цим сектором.
Зал центрального процесора зустрів Прадавнього важким, гарячим смородом. Але найперше, що впало в око його виразним зеленим очам — це майже згнилі, висушені часом тіла Тало, що лежали біля самого комп'ютера. Вони були тут давно. Дуже давно.
Він без жодного остраху підійшов до одного з понівечених тіл і повільно схилився, досліджуючи характер ушкоджень. Його пальці торкнулися хітинових залишків інженера. Огляд дав чітке розуміння: невідомий ворог володів такою неймовірною фізичною силою, що буквально розчавив цього міцного Тало, зім'явши його врощені металеві інструменти мов сухе листя. Прадавній перевів погляд на іншого працівника, що лежав поряд. Цей був повністю розірваний зсередини — м'язи й кістки вивернуті назовні від внутрішнього біологічного вибуху. Це не було звичайною поломкою механізмів. Це була жорстока розправа.
Підвівшись, Вищий зробив кілька кроків до самого біо-комп'ютера — колосального сплетіння пульсуючих нейро-кабелів. Не вагаючись, він упевнено вставив ліву руку в глибокий біологічний отвір для підключення до мережі.
Тієї ж секунди голки інтерфейсу пробили його шкіру. Свідомість Древнього миттєво спалахнула, підключаючись до глобальної нейро-мережі комплексу. Перед його внутрішнім зором виник блідо-рожевий інтерфейс. Спілкування відбувалося на рівні чистих мисленнєвих імпульсів. Вищий сформував перший запит: «Стан реактора?»
Внутрішній голос комп'ютера, позбавлений емоцій, відгукнувся в його голові: «Система охолодження дала збій через невиконання завдання Тало».
«Причина невиконання?» — послав Давній другий запит.
«Функціонуючих Тало не знайдено».
Холодний аналіз Вищого зорієнтувався миттєво. Прадавній сформував третій запит: «Ініціація біо-принтера. Створити дванадцять Тало для ремонту охолодження».
«Виконую», — відповів біо-комп'ютер, і в нижніх цехах глухо зашуміли інкубатори плоті.
Для того, щоб принтери мали ресурс, Вищий надіслав четвертий запит: «Запустити протокол пришвидшеної переробки Нобо».
«Виконую». Безвольні оболонки нижчої касти пішли під прес, віддаючи свою рожеву лімфу заради порятунку Обителі.
Тепер потрібно було дізнатися, чи безпечно навколо. П'ятий запит: «Статус оборони?»
«Функціонує чотири гомункула. Шістдесят п'ять в стані спокою, готові до пробудження».
Шостий запит: «Статус Оборонного дрона».
«Функціонує. Знаходиться в стані спокою, очікує порушника кордону Обителі».
Старійший вирішив перевірити інші сектори планети. Сьомий запит: «Статус Обителей з першої по восьму?»
«Друга обитель знищена невідомим супротивником, оборонний дрон знищений».
Це був удар. Але головний шок чекав попереду. Прадавній надіслав найважливіший, восьмий запит: «Час до пробудження. Скільки років пройшло від моменту запуску патогену?»
Біо-комп'ютер видав цифру, яка змусила б здригнутися будь-кого: «Від моменту запуску патогену пройшло чотири мільйони шістсот сімдесят п'ять років».
Мільйони років у банці з повним невіданням. Давній послав дев'ятий запит: «Статус патогену?»
«Функціонує. Збій викликав неконтрольовану мутацію. Запущений протокол "Щит"».
«Ініціатор запуску протоколу?» — завершальний, десятий запит Прадавнього.
«Обитель номер два». Перед своєю загибеллю друга обитель встигла натиснути на тривожну кнопку, закриваючи інші комплекси від того жаху, що народився на поверхні Землі.
Давній з вологим звуком витягнув ліву руку з біологічного отвору терміналу, від'єднуючись від мережі. На ранах навколо зап'ястя швидко запеклася лімфа. Погляд його зелених очей став ще більш втомленим, але рішення було прийнято. Жодних вагань. Спочатку потрібно покроково полагодити реактор тут, використовуючи нових, щойно надрукованих Тало, а потім — приступати до послідовного пробудження решти Обителей. Він збирався з'ясувати, що за невідомий супротивник знищив Обитель №2.
Прадавній розвертається від комп'ютера. Дванадцять нових робочих Тало ось-ось вийдуть із біо-принтерів, але щоб вони дісталися до системи охолодження, їм потрібно розчистити шлях. І саме в цей момент він згадує звіт комп'ютера: «Функціонує чотири гомункула».
Він чує, як важкі, гідравлічні кроки відлунюють за стіною. Охоронні екзоскелети вже рухаються. Гомункули, які дізналися про пробудження Вищого та запуск принтерів, не збираються дозволити йому повернути контроль над Обителлю. Їхній переворот починається прямо зараз.