Розділ 11. Кохання допоможе

Через кілька днів батьки таки послухалися Лари, запхали валізи до таксі та взяли курс на сонячну Грецію, щоб позасмагати на березі Середземного моря.

Ларочка з Сантою як зазвичай вийшла погуляти до скверу. Дівчина тяжко зітхнула й пригадала, як днями образила бідолашного Іллю. Вона давно здогадувалась, що в них взаємні почуття, але чоловік тримався мужньо тому, що був її лікарем і хотів допомогти. Та коли дивився Ларисі в очі, вони промовляли стільки, що ніякі професійні заборони не могли втамувати тих його мовчазних слів.

Наразі їй здалося, що марить. Адже недалечко стояв Ілля та серйозно дивився на неї. Лариса протерла очі, але він не зник. Тільки тепер дівчина зрозуміла, що лікар насправді стоїть поруч. Бідолашна повільно піднялась, а потім зробила кілька кроків і кинулась в його обійми.

Вона обвила його шию рученятами й притулилася всім тілом так, наче уві сні, щоб він не зник. А її лікар та художник лагідно оповив Ларису руками й пригорнувся щокою до дівочого волосся. Вони обоє досі мовчали. Вперше після страхіть, що спричинила їй тварина чоловічої статі, Лара довірливо слухала серце дорогого їй чоловіка. Вона прикрила очі й відчувала: наскільки їй спокійно в його тихих обіймах.

– Чому ти тут? Я ж прогнала... – першою спитала дівчина.

– Ти не проганяла, а кликала. Я чув. Пам’ятаєш: хто я? Трішечки чародій і трішечки художник. Я нікуди не піду, бо потрібен твоїй душі, а прекрасна Лариса може мене проганяти. Тільки я знову приходитиму, бо хочу бути поруч, – щиро відповів їй Ілля й тихенько цілував пухнасте шовкове волосся.

– Дивно, але я тебе зовсім не боюся. Чарівнику, ти мене загіпнозував? – серйозно не розуміла ще свого стану Лара.

– Так, цей гіпноз називається коханням. Навіть якщо я тобі байдужий, моїх почуттів досить для нас двох, – тримав її в обіймах він і поки сам боявся та не вірив, що Лариса не відсахнулась, адже говорила вона поки нестабільно й тривожно.

– Який же ти розумний, лікарю, й зовсім дурний. Нас познайомило та зблизило моє горе, але ти зцілив мою хвору душу і вклав до неї своє добро. Я навіки вдячна тобі за це. Тільки зараз відчуваю зовсім не вдячність. Я кохаю тебе так само сильно, як ти мене і це неймовірне блаженство, – тепер впевнено сказала дівчина.

Поруч з ними, під ногами, крутився песик Санта. Він то намагався заглянути їм в очі, то просто віддано мостився до ніг і виглядало це неповторно! Парочка закоханих молодих людей, що обіймалися й не звертали ніякої уваги на перехожих, знаходилася під щирою охороною маленького рудого створіння...

– Санта, що ти робиш? – посміхалася Лариса й відчувала всередині найтеплішу ідилію.

– Він так само як і ми тепер переповнений гормоном щастя. Це видають його очі, подивись, – сказав щось розумне Ілля, а Лариса просто тонула в його погляді й перепитала:

– Як ти кажеш? Гормон щастя? То ось він який. Я десь читала, що він активується, коли їси щось смачне або солодке. Але тепер я дійсно чую солодощі у собі... Ти мій гормон щастя, – не приховуючи нічого, відчайдушно розповідала дівчина Іллі все, що ховалося в душі та від її слів лікар сам був десь за хмарами.

– Ларочко, я тепер цілком складаюся з тієї формули й хочу більшого, але боюся, – щиро зізнався чоловік.

– А я НІ. Ходімо додому. Мені треба Санту погодувати та й ти щось хочеш мені розповісти, – зачаровано посміхалася Лара, наче не була рік тому серед темряви злих світів.

– А що на це скажуть твої батьки? – ох вже ці прагматичні й логічні чоловіки!

– Їм наразі не до мене, вони засмагають на пляжі в Греції. Правда телефонують регулярно та стримано обходять розповіді про принади морів. Іллюшо, не бійся мене, пішли. Коли що, тебе мій руденький дружок захистить, – безтурботно жартувала щаслива дівчина.

– Добре, якщо так... – збуджено зітхнув лікар і розумів, що на цьому його практика закінчилась та абсолютно не жалкував.

Вдома Лариса насипала песикові їжі й пішла готувати каву. Ілля роздивився житло принцеси й тихо сів у куточку кухні. Вони попили кави з домашнім печивом, а потім дівчина сама підійшла до лікаря дуже близько й запитала:

– Докторе, а чи немає у Вас якихось лікувальних поцілунків?

І знову Ілля не вірив та не розумів, як себе вести. Він давно й божевільно хотів з цією красунею всього на світі. Але ж дівчина пережила страшні випробування й він повинен бути таким, щоб не нагадати їй той біль та не образити нічим.

Він сидячи обійняв її стан та уважно подивився в красиві збуджені очі. Потім підвівся тому, що більше не міг тримати у собі почуття й лише на мить доторкнувся до солодких губ.

– Ще... – попросила вона.

Ілля заплющив очі, тяжко зітхнув і припав до губ коханої тихим п’янким поцілунком та чекав на її реакцію. Але Лариса міцніше обвила шию чоловіка руками й віддалася накопиченим почуттям пристрасно та вільно. Ілля тихесенько пестив все її тіло, а дівчина вслухалася в його ніжність і точно чекала чогось більшого.

– Ларочко, я не впевнений, що можу дозволити собі...

Тепер вона приклала пальчик до його вуст і подивилася вогняним поглядом в саму душу:

– Іллюшо, перестань. Я впевнена, що дуже хочу бути щасливою саме з тобою.