Розділ 3. Ханна

Струнка та ясноока випускниця поліційної академії запросто прийшлася б до смаку паскудному злочинцю. Молодший лейтенант Ганна Забродська ненавиділа їх за те, що в дитинстві саме такі варвари заради наживи, залишили її без мами й тата.

До Одеси вона прибула за розподілом вишу і вже встигла успішно попрацювати під прикриттям в кількох операціях. На службу Ганна ходила звісно без форми та часто міняла зачіски й колір волосся.

По-перше, це дівчині подобалося; а по-друге, так її важче запам’ятати. Вона була уродженкою Львівщини й добре володіла польською та чеською мовами. Тому за легендою Ханна приїхала до Одеси, як заможна туристка зі Словаччини.

– Dobrý večer! – всілася Ганна за стійкою бару в гарній коротесенькій сукні та навіть трішки засвітила шикарну червону білизну.

Вечір був у самому розпалі й дівчина вдавала, що захмеліла від першого ж коктейлю та почала роздивлятися місцевих хлопців. Ось її запросив потанцювати якийсь фарбований красень, з пірсингом по всьому лицю.

Вона цнотливо опускала очі та не давала йому міцно обіймати, саме так привертаючи увагу того, хто як їй здавалося, точно був серед присутніх і вже шукав собі нову жертву.

Інтуїція дівчину не підвела й, коли вона замовила собі другий коктейль, до столика підійшов симпатичний високий чоловік, років двадцяти семи. Він мав гарну статуру й був одягнений у все біле та посміхався щиро, на всі тридцять два зуби, дійсно як голлівудський актор.

– Чи дозволить пані присісти? – вимовив він й награно закинув своє шикарне волосся.

– Nerozumím! – ніжно посміхнулася Ганна й опустила очі.

– О’кей! Це не проблема, – перейшов він на непогану англійську й Ганна зрозуміла, що вона помилилась. Ну, не могла тварюка, що душить дівчат на узбережжі бути ось такою вишуканою.

Бачите, навіть успішним випускницям поліційних вишів, що вже мали справу з різними покидьками здається, що злочинець повинен мати гидкий чи непристойний вигляд. А цей наче й справді зійшов з обкладинки глянцю.

Ганна залюбки поговорила з таким же, як сама туристом про визначні пам’ятки Одеси, потанцювала з ним повільний танець та непомітно у всі очі спостерігала за гостями клубу. Але на сьогоднішньому святі життя не вирізнила серед них, для роботи, жодного.

Зате Артур, так він назвався, вже стискав на столі її ручку та настирливо заглядав у невинні очі молодшого лейтенанта одеського карного розшуку.

Він наговорив англійською їй таку купу непристойностей, що Ганна навіть перекладати не намагалась. Але коли вона захотіла попрощатися – чоловік ображено запротестував та просто благав провести  з ним ніч.

– Ханно! Ти єдина жінка, що сподобалася мені в цьому місті. Завтра я покидаю Одесу і хотів би провести неймовірну прощальну ніч, саме з тобою...

Ця фраза наче обпекла розум поліціянтки. Адже той гад теж намагався «прощатися» з містом і дівчатами. Хоча це міг бути лише збіг та перевірити вона зобов’язана!

– Артуре! Але я не можу. Я заручена і вдома на мене чекає наречений. Скоро ми одружимося. Це неможливо, я ж католичка, – навіть почервоніла оперативниця.

Після цих її слів з тим Артуром почало діятися щось дивне. Чим більше вона опиралася, тим настирливішим він був. Тепер сумнівів не було: Ганна піймала саме ту «рибу»!

– Ти теж дуже сподобався мені, красеню! Нехай це буде лише один раз і тільки між нами. Ніхто ж не дізнається... – розстібнула вона на літній сукні кілька верхніх ґудзиків так, наче їй було страшенно соромно та спекотно.

Очі збоченця вже горіли хтивим полум’ям і він попросив рахунок. Заплатив за обох та обережно повів Ганну на вихід. Далі сказав, що в нього від почуттів зупиняється серце, тому хоче трохи прогулятися набережною й подихати морським повітрям, а потім він запрошує її у свій шикарний номер.

Десь всередині Ганна закипала справжньою ненавистю та бажала якомога швидше відбити йому щось схоже на чоловіче. Адже Господь не знав, яка тварюка виросте з колись звичайного хлопчика. Та вона трималась трішки сп’янілою й засоромленою... Грала дівчина неймовірно добре й він точно повівся.

Ось вже закінчилася гарна бруківка й парочка попрямувала далі за паркан пляжу. Музику та сміх з нічного клубу ще було чутно, але тут вони були зовсім одні.

Саме в той момент «артист» ненароком схопив Ганну за волосся і почав душити. Та дівчина застосувала один зі стандартних захисних прийомів і вирвалася з рук негідника.

Це настільки розлютило злочинця, що він з силою вдарив оперативницю в сонячне сплетіння й на мить Ганна відчула, що захлинається, а збоченець вже намагався повалити її на схил та міцно тримав однією рукою за горло.

Сили звісно були нерівними й тоді з останніх сил поліціянтка висмикнула зі шва на боку тонкий стилет й засадила «актору» якомога глибше в плече. Інакше вона поки не діставала. Хотіла зробити другий удар, але він заревів наче тварина, сильніше придавив її за горло, дико матюкнувся зовсім не по-англійськи, та рвонув у пітьму так швидко, наче за ним гнались з десяток здорових чоловіків.

Оперативниця ще задихалась від удару, але розуміла, що ні наздогнати, ні затримати збоченця сьогодні самостійно вона не зможе. Це був провал операції та приниження її професійної гідності, але Ганна піднялася, тримаючись за паркан та швиденько пішла до світла.