Глава 19. Що і не снилось нашим мудрецям.

41 день після втрати пам'яті екіпажем корабля "Табула".

Кірід Фет Дарн йшов по льодяній глибі на схід, на зустріч ранковому оранжевому сонцю. Голубий океан тихо плескався десь вдалині. На небі на сході висіли темні хмаринки. Це був доволі хороший ранок, без штормів та високих хвиль, голубий океан був надзвичайно спокійний.

В цей ранок Кірід згадував про своє дитинство та молодість, проведені при дворі імператора північної імперії. Імператриця Віштір навчила його основам арифметики, геометрії та астрономії. Саме там він вперше дізнався про те, що це насправді не Сонце оберталося довкола Азура, а Азур обертався довкола гігантської небесної тверді під назвою Гравітон, постійно повертаючись до Сонця однією чи іншою стороною.

Віштір також навчила його, як спостерігати за небесними тілами із спресованих із водяного льоду лінз, як обчисляти кути між зірками, і за ними передбачати рух тіл по небу. Зрештою, рід імператриці Віштір походив від древнього, напівлегендарного царя, який називав себе "Рицар Кварцу", в честь місяця, що також обертався довкола Гравітону. Кварц, срібний серп, все іще красувався на родовому гербі імператриці Віштір.

Кірід невесело усміхнувся. Ранкові спогади навели його на сумні думки про перше кохання. Адже, пізнаючи секрети далеких зірок разом з імператрицею, він, зрештою, закохався в неї. Деякий час молодий аристократ приховував свої почуття від знатної царівни, проте потім, в один вечір спостережень за далекими зірками, вирішив все ж признатися їй в своєму коханні.

В той же вечір імператор північної імперії своїм наказом прогнав Кіріда зі свого двору. Кіріда було відправлено на південь, в глухе екваторіальне царство, в Море Тиші.

Кірід став двома передніми лапами на краю льдини, при вході в головну залу Моря Тиші. Він знову згадав Віштір, та все, чому вона його вчила. Напевно, ці знання уже ніколи йому не знадобляться, подумав він. Жителям Моря Тиші потрібні ті, хто знає, як правильно сушити черв'яків та вирощувати планктон. Їх не цікавлять спостерігачі за далекими зірками. Зрештою, Кіріду довелось стати простим репетитором з арифметики та філософії, що готує дітей із багатих сімей Моря Тиші до вступу в закордонні академії.

Перші промені ранкового оранжевого сонця освітили тихий голубий океан. Кірід повернувся на захід, та побачив гігантську планету Гравітон над обрієм. В Морі Тиші планета завжди була на заході. В інших царствах вона була в іншому місці на небі — в північній імперії вона була завжди на півдні, а в південних царствах вона стояла на півночі. В далеких же морях Аште місцеві жителі навіть не догадувалися про існування Гравітона, адже їхні небеса були завжди абсолютно чорними, без цього гіганта.

Віштір пояснила йому також, чому це так. Їхній світ не просто обертається довкола Гравітону, він іще і завжди повернутий до планети однією стороною. Якась невідома сила не давала Азуру обертатися довкола своєї осі самостійно, так, як це робили всі інші небесні тіла. Можливо, хто-небудь, коли-небудь в далекому майбутньому відкриє природу цієї сили, і тоді перед ним падуть всі найбільші загадки Всесвіту.

За Гравітоном повільно підіймався Кварц, місяць. Той постійно рухався по небу, на відміну від планети, і кожні вісім днів він зникав за гігантським Гравітоном, щоб за півтори доби вийти із-за нього з іншої сторони. Вигляд місяця нагадав Кіріду за родовий герб роду імператриці, а потім і за саму імператрицю, і за нездійснені мрії про кохання з нею. Можливо, десь в іншому світі, в одному із тих світів серед далеких зірок, одному зі світів, про які вона йому розповідала. Можливо, там те, що було між ними, могло б розцвісти у щось більше. Адже все-таки, імператриця мала рацію. Там, серед зірок, мають бути і інші світи, і в тих світах можливо все, що тільки можна собі уявити.

Кірід іще раз невесело усміхнувся про себе, та пройшов у залу, повільно перебираючи своїми шістьма лапами.

Під високою стелею, прикрашеною льодом ручної вирізки, зібралися декілька десятків самих визначних осіб Моря Тиші. Поети, філософи, промисловці-червелови, всі вони про щось активно сперечалися. Вдалині сидів крон-принц Моря Тиші, а головував засіданням Лорад Ідн Уштр, придворний мейстер та магістр філософських наук.

— Тихіше, панове, — він повернувся до Кіріда, що якраз підійшов в центр зали, та продовжив до нього. — Вітаю тебе, Кірід. Ми тебе чекали.

— Що відбувається? — запитав Кірід у присутніх Кірід. — Чому ви позвали за мною, у таку рань. Навіть фермери планктону не встають так рано...

— Багато чого, Кірід. Дуже багато чого... Покажіть йому!

Один із присутніх промисловців виспав на стіл перед ними щось із кульочка, що був у нього на шиї. Кірід приглядівся, та побачив на столі декілька камінчиків жовтого кольору.

— І що ж це так? — запитує він. — Невже заради цього варто було кликати нас в таку рань...

— Мої глибоководні дослідники знайшли це в останній експедиції, коли занурювались до дна за корисними копалинами, — відповідає промисловець. — Один з моїх працівників вирішив залишити їх собі, бо вони особливо припали йому до ока. Він тримав їх вдома сім днів. А на восьмий, в нього із рота раптово пішла кров...

Кірід все іще не міг відвести очей від камінчиків.

— Що, він щось не те з'їв? Зіпсовані водорослі з ринку?

Промисловець повів бивнями під кутом, кажучи таким чином "ні".

— Ми поклали ці камені поруч із черв'яками, і ті засушилися, і більше не давали потомство, — відповів мейстер Лорад. — Яка б сила не була в цій руді, вона знищує життя, що поруч із нею.

— О, океан.... Тоді ця річ дуже небезпечна! Ви виклали її просто так перед крон-принцом?...

— Це всього декілька камінчиків. З того, що ми бачили, мала кількість, та короткий час взаємодії з матеріалом, ніяк не впливають на здоров'я.

— І що ж... Що це означає?

— Ми поки не знаємо. Поки, ми впевнені в одному. Що б це не була за сила, її секрет можуть розгадати лише науковці. Ніякі шарлатани, чаклуни чи провидці, всю цю наволоч ми до каменів припускати і не будемо. Зрештою, існує сила, яка заставляє Азур обертатися довкола Гравітона, а Гравітон довкола Сонця. І ця сила також повинна мати наукове пояснення, як і ця.