Глава 10. Маньчжурський кандидат.

В цей ранок я вперше прокидаюся в ліжку один. Я намагаюся забути дивний сон про польоти під зеленим обрієм. Ці сни потрібно не брати до голови. Ні до чого мені це зараз. Саган права, не існує планети, на який горизонт піднімався би вгору, над головою.

Я протягую руки та ноги. В ліжку значно вільніше без Саган.

За столом іще горіло світло. Весь вечір вчора я намагався знайти листок паперу з надписом "Ніко Гроссман", який я побачив в перші хвилини свого пробудження на кораблі.

Спочатку я не придав уваги зникненню цього листочка. Подумаєш, куди тільки він не міг пропасти. Тепер же, після останніх подій, я зрозумів остаточно. Хтось на цьому кораблі надзвичайно сильно не хоче, щоб я взнав всю правду.

Я повільно піднімаюсь, та підхожу до стола. Улюблена книга Саган про парадокс Фермі лежить в самому центрі. Які іще послання я з минулого залишив собі в цій книзі? В іншій книзі, яку читала Ньютон? Десь іще на кораблі?

Повільно відкриваю її, та починаю гортати сторінка за сторінкою. Якби іще десь були листочки з числами... Ми знайшли тільки два листочки з двома книгами. Це занадто мало. Якщо минулий я знав про скоре стирання пам'яті, він мав би, мусив приготуватися ретельніше!

Я читаю книгу поверхнево, по діагоналі. Неймовірні ідеї про дрони-берсерки, що винищують планети з біосферами, гіпотези про великі фільтри, які не допускають еволюцію життя до певного рівня, та темні ліси, де космос це вороже місце, де потрібно сидіти тихо і не видавати свою присутність. Автор зводить до купи всі ідеї того, чому люди минулого не могли вийти на контакт з інопланетними цивілізаціями. Мало що з цього  відкладається мені в свідомості.

На одній із сторінок мені нарешті щось впадає в очі. Я помічаю, що один абзац легенько обведений олівцем.

Саган не робила поміток в книзі. Я ніколи не бачив олівця в її руках. Це був мій олівець, він був тільки у мене. І я не пам'ятаю, щоб я обводив цей абзац олівцем. Це був не я теперішній, якого всі на кораблі далі називають "Ніко Гроссман", це був я з минулого, для якого Ніко Гроссман була заклятим ворогом. Ну або можна назвати її Саган, або іще хоть як, не важливо. Це все були інші люди.

Я починаю читати текст, обведений олівцем.

"""

Гіпотеза Зоопарку.

Представлена минулого століття американським астрономом Джоном Боллом, гіпотеза зоопарку спрямована на пояснення парадокса Фермі...

"""

Американським? Що це значить? Це очевидно, одна із планет тієї планетної системи, з якої ми сюди прилетіли. Можливо навіть, одна із тих, з червоним небом, про яку казала Саган. Потрібно читати далі.

"""

... гіпотеза полягає в тому, що представники інопланетних цивілізацій свідомо не виходять на контакт із недостатньо розвиненими цивілізаціями (зокрема, нами, жителями Землі), для того, щоб не впливати на їхній природній розвиток. Щобільше, гіпотеза була розвинена далі. Деякі дослідники стверджують, що високорозвинені цивілізації можуть утримувати спеціальні пости спостереження неподалік планет, де є високорозвинене життя, на порозі міжзоряного інтелекту. Ці пости будуть запобігати спробам контакту із недостатньо розвиненою цивілізацію зі сторони третіх акторів.

Таким чином, якщо ця гіпотеза вірна, вона цілком пояснює те, що за мільйони років еволюції складного життя на Землі, та, зокрема, тисячі років розвитку людської цивілізації, ні одна із високотехнологічних цивілізацій Галактики не відвідала Землю. Враховуючи гігантські розміри Галактики, астрономічну кількість місць, де могло б зародитися життя, та згодом еволюціонувати до розумного, як ми казали раніше, галактика Чумацький Шлях має бути переповнена високорозвиненими цивілізаціями. А тоді, палеоконтакт, коли одна із цих цивілізацій вступила би в контакт, наприклад, з древніми Греками, або людьми верхнього палеоліту, був би неминучим.

Гіпотеза зоопарку пропонує міжпланетний протокол, кодекс поведінки, згідно з яким це є заборонено міжзоряними правилами. Порушники цієї поведінки, цілком ймовірно, караються...

"""

На цьому обведення олівцем закінчується. Я пробую читати далі, але там йде більше тексту про якийсь експеримент з надсилання примітивних радіосигналів до найближчих зірок. Очевидно, хто не обвів би цей абзац олівцем, він не вважав подальший текст за достатньо важливий для обведення. Я припиняю читати далі, та відкладаю книгу.

Що це все значить? Тут щось зашифровано? Я не бачу ключа, не бачу рядочків із чисел, чи іще якихось символів. Обведення олівцем рівне, ніяких закарлючок, що на щось вказували б. Книга була написана іще за багато століть до мого народження, автор точно не міг тут нічого зашифрувати для мене сам.

Гіпотеза Зоопарку... Яка ж дурня, це немає ніякого відношення до моєї місії, чи до пошуку чужинця, чи до встановлення того, ким насправді є Ніко Гроссман, вона ж Саган. Ким би я не був до втрати пам'яті, я був рідкісним кретином, якщо більше собі нічого тямкого в майбутнє не передав.

Я гортаю книгу до самого кінця, прогортаю гігантську кількість теорій та гіпотез. За час між життям цього Фермі, та першим контактом з цивілізаціями Великої Сфери, пройшло більше століття, і книга була написана всього за декілька років до контакту. Виглядає так, що за цей гігантський проміжок часу, найкращі розуми старої Землі придумали гігантську кількість самих різноманітних теорій, щоб пояснити свою самотність. Яка ж із них виявилась справжньою? Чи можливо, вони просто на радощах викинули парадокс Фермі на смітник історії, як тільки побачили перші зашифровані сигнали в слабких гравітаційних коливаннях, які вони навчилися реєструвати. Але це тоді ніяк не пояснює те, що з древніми людьми Землі ніхто не пробував встановити контакт...

Ось остання сторінка книги. Автор висловлює вдячність сім'ї та студентам університету за підтримку. Що ж, ну а я до тебе, пане автор, ніякої вдячності не відчуваю. Тільки гора потраченого дарма часу.