Історія

Коли сніг давно зійшов, а спів птахів став ще голоснішим, Софія опинилася на вулиці. На неї чекали нові пригоди та відкриття. Нарешті їй було дозволено залишити цю похмуру будівлю з безліччю кімнат, сходинок та коридорів. Попереду найцікавіше. 

Довкола вже пахло теплом та свіжістю перших весняних квітів. Звірі, які мешкали у лісі поруч, вже почали активно нишпорити в садку, у пошуках смаколиків. Софія передбачливо прихопила декілька недоїдених яблук та заховала їх поміж трави. 

Незабаром з’явилося сіре зайченя. Воно ступало обережно, деколи зупиняючись та оглядаючи все довкола. Софія завмерла. Вона боялася навіть злегка ворухнутися щоб не завадити вухастому насолодитися сніданком. Щойно зайченя зникло, Софія розслабилася та дістала улюблену пошарпану книгу. І поринула в забуття. На неї чекали фантастичні пригоди, нові відкриття та невідомі звірі. Вона відчувала себе героїнею, котра рятує світ на гігантському драконі. 

День добігав кінця. На горизонті, останніми промінчиками, сонце бажало Софії на добраніч. Її уява була далеко від цього місця, коли Софія почула, як її кличуть. 

Софія? Вже час вечеряти і в ліжко. 
 Медсестра обережно підійшла до дівчинки та торкнулася плеча. 
Так швидко? Але я ще не врятувала селище від злого вовка. Він ледь не наздогнав зайченя, але я втрутилася і врятувала вухастого. 
З захопленням розповідала дівчинка.
Яка ти молодець. - Жінка засміялася. - Що ж, я гадаю що незабаром люди в селищі теж заснуть і ти зможеш продовжити порятунок завтра. А зараз, попіклуємося про тебе. 

Медсестра обережно взяла книгу з рук дівчинки, поклала її в бокову кишеню крісла коляски та покотила її всередину притулку. Коридорами тут і там бігали діти. Медсестри та виховательки намагалися їх змусити йти на вечерю. Софія похмуро озирнулася до горизонту та пообіцяла, що настане день і вона дізнається, що за ним. 

Наступного дня до дитячого будинку завітала молода пара. Їхнє вбрання нагадувало одяг дослідників та науковців. Вони мандрували світом вже дуже давно. Тут і там досліджували та рятували диких тварин від браконьєрів та вимирання. Їхнє життя було неймовірним, однак вони не могли мати дітей, що засмучувало їх дедалі більше. Вони вирішили, що їхня дитина вже народилася, їм лише потрібно її знайти. Як притаманно справжнім науковцям та дослідникам. Це був перший притулок, який вони відвідали. Напередодні, пролітаючи на надувній кулі неподалік, Марта, жінка-науковиця, побачила  дівчинку у підзорну трубу, яка самотньо читала книгу, в той час як довкола гралася і бігала дітвора. Її серце на мить зупинилося і вона зрозуміла, ось вона - їхня донька. Вони вже знали, що саме Софія той самий скарб, про який вони так довго мріяли. 

Минув місяць. Софія, сповнена щастя та широко усміхаючись, сиділа у новому кріслі  з бездоганно вправними колесами та нотувала щось у записник. Поруч, на тонкій жердині постукував дзьобом яскравий папуга на ім’я Теді, а мама і тато координували політ. Їх корабель-куля летів над пустелею, виблискуючи своїми яскравими барвами від останніх променів заходу сонця. Попереду був горизонт.