Лінда

Вона прокинулася з думкою, що треба негайно почати писати нову книгу. «Треба подзвонити Тому у видавництво, — розмірковувала Джо. — Він давно вже тероризує мене, чи я не написала що нового. Це гарна ідея. А взагалі… Ех, були б у мене гроші, я б відкрила власне літературне кафе. Чашечка запашної кави під сонети Шекспіра, — закрила очі, уявляючи це. — Фантастично! А вечорами я б організовували посиденьки. Можна біля каміну, можна біля вогнища у дворику кафе. Ретро музика, тепла атмосфера й розмови. Краса! А потім можна ще й книжку написати про ці вечори. М-м-м, а це непогана ідея. Скільки ж можна всього зробити! А ще… — прижмурила одне око й поглянула в щілину білосніжних фіранок, звідки пробивалося проміння сонця, — кафе можна було б якось оригінально оформити. Наприклад, імітувати ранок, обід, вечір і ніч. Змінювати освітлення, додати шум моря, крики чайок або вночі спів цикад… А може…»

Джоан не встигала за думками. Вона схопилася з ліжка готелю й почала записувати ідеї. Востаннє працювала з таким ентузіазмом три роки тому, коли готувала репортаж, що сколихнув місцеву пресу. Тоді вона отримала грошову премію та підвищення, а потім заздрісники перетворили її життя на американські гірки. Та тепер вона була готова дати відсіч.

Задзвонив телефон.

— Алло! — взяла слухавку Джо, продовжуючи писати.

— Привіт! — почувся голос Кейт. — Не розбудила?

— Ні. Я вже давно не сплю.

— Чудово! Не змогла забігти до тебе, зараз із хлопцями бронюю місця в кафе. На набережній є одне затишне гніздечко, де ми завжди святкуємо закінчення нашої подорожі. Кафе «Лагуна». Збираємося там о п'ятій. Це я попереджаю, щоб ти знала, до чого готуватись.

— Дякую, Кейт! Обов'язково буду!

Джо поклала слухавку. Подорож була завершена. Дівчина сумно усміхнулася, не зводячи погляду з телефону, по якому щойно говорила з уже рідною їй людиною. Джоан здалося, що вони не місяць, а рік їздили по Америці, а її колишнє життя видалося лише главою якоїсь книги, прочитаної дуже давно.

Тим часом Дік відвіз Гаррі та Ніколь у лікарню для відновлення. На щастя стан їх був задовільним, хоч і не ідеальним. У всякому разі, ніяких загострень не виявили.

Наступного ранку кожен зайнявся своїми справами. Джордж списав усі аркуші паперу, які мав, і побіг до магазину за новою порцією. Макс на радощах напився, дізнавшись про результати аналізів — у нього не виявили ВІЛ-інфекції. Кейт півдня просиділа в книгарні, а Кевін вирішив провести час у сауні, насолоджуючись чудовим сервісом. А Дік…

А Дік тим часом стукав у двері шикарної двоповерхової вілли, що красувалася серед строкатих будівель Беверлі-Хіллз. Йому відкрила покоївка.

— Ви до кого? — сухо спитала вона, оцінивши зовнішність молодого хлопця.

— Я до міс Голд.

Жінка зневажливо поглянула на пошарпані дорогою джинси гостя. Вона насмішкувато підняла брову й так само сухо відповіла:

— У неї зараз фотосесія.

— Передайте їй, що прийшов Дік Девіс.

Покоївка ще раз обвела його не дуже привітним поглядом і зникла у віллі. Через пару хвилин двері знову відчинилися і жінка, цього разу вже більш привітно, запросили його зайти.

Дік оглянув багаті апартаменти. Впізнавав ЇЇ стиль.

Покоївка провела його до екзотичного саду. Так, все довкола говорило про господиню цієї розкоші, яка мала бездоганний вишуканий смак.

У глибині саду був обладнаний фотомайданчик. Біля пишної пальми на хутряному білому дивані лежала вбрана в дорогі речі дівчина й погладжувала пухнастого лінивого кота. З тих часів, як Дік бачив її отак близько, вона дуже змінилася. А, може, перестала прикидатися? Самозакохана, гордовита, зваблива, фатальна красуня, актриса та співачка, яка підкорила Голлівуд. Лінда Голд. Перше кохання та розчарування Діка. Спокуса, через яку він, сильний, впевнений у собі чоловік, мало не втратив життя.

Побачивши гостя, дівчина завмерла й на мить забула про націлений на неї об'єктив. Вона давно чекала на цю зустріч. Очі заблищали кокетством, на щоках спалахнув рум'янець і лукава посмішка лягла на її спокусливі вуста. У погляді читалося: «Ти все ж не зміг без мене».

— Пропоную зробити перерву, — звернулася господиня до фотографа.

Він був не проти. П’ятигодинна фотосесія його вимотала.

Лінда граціозно підпливла до свого гостя й простягла витончену руку. Він не поцілував її, а лише потиснув. Тоненька брова актриси зухвало вигнулася.

— Ну, здравствуй, — привіталася Лінда, відверто оглядаючи його. — Обійматися після такої довгої розлуки не будемо?

Він злегка посміхнувся і зробив крок до неї. Обійми й поцілунок у щоку був оповитий шлейфом дорогого парфуму.

— Ходімо до мого кабінету, там ніхто не завадить, — запропонувала господиня.

Дік послідкував за нею.

— Непогано, — оглянув кімнату в бежевих тонах.

— Дякую. Сідай. Вип'єш?

— Ні, дякую.

Вона налила собі віскі та сіла навпроти. Ще кілька секунд затяжного мовчання й поглядів. Інтерес зростав.

— Як ся маєш? — порушила вона мовчання.