Гроза

До глибокої ночі друзі просиділи біля вогнища за веселими розмовами та піснями під гітару, з якою по черзі «чергували» Макс та Дік. Багаття, зігріваючи, весело танцювало під їх музику. Знову затишок завітав до мандрівників.

Джоан, відчувши слабкість, пішла спати. Під звуки голосів друзів солодко й швидко заснула. Але сон раптово перетворився на жах, і дівчина з криком схопилася з місця. Озираючись, не могла зрозуміти, де вона. До неї в намет забіг Дік. У цей момент над ними загуркотів грім. Погода знову зіпсувалася, розігнавши мандрівників до наметів. Гроза, блискавка, дощ… та гітара по сусідству. Це Макс лежав і співав пісні в стилі кантрі, насолоджуючись ностальгією.

— Що трапилося? — спитав Дік і сів поруч.

Дівчина не могла подолати страх, навіяний жахливим сном на тлі грози. Руки тремтіли й з очей котилися сльози.

— Тобі не дай поїсти, а дай поплакати, — усміхнувшись, Девіс витер її щоки. — Що трапилося?

— Нічого, сон поганий наснився, — прийшовши до тями, відповіла Джоан.

— Як дитина. Забудь його і лягай спати. Це лихоманка свою прощальну увагу проявляє.

Дівчина з полегшенням зітхнула й випила води. Страшенно боліла голова. Раптом знову пролунав сильний звук грому. Здалося, що й земля затремтіла. Тривога повернулася до дівчини. При кожному гуркоті Джо здригалася й міцно стискала губи, намагаючись тримати себе в руках.

— Лягай, — Дік вкрив її пледом. — Спи.

Хлопець зібрався йти, але побачив її переляканий погляд.

— Здається мені, буде краще, якщо я залишуся, доки ти не заснеш, — ліг в протилежному кутку намету.

Джоан трохи заспокоїлася. Невдовзі втома здолала її, і дівчина знову задрімала. Її сон був знову тривожним та чутливим. Вона здригалася й прокидалася кожного разу, як чергова блискавка розривала темне небо гострою кривою стрілою й встромлялася в землю. Дік поглядав у бік Джоан, спостерігаючи, як вона весь час боязко стискала кулаки. Йому стало шкода її, тому ліг поруч. Джо, відчувши це, поглянула на Девіса. У її очах читалася вдячність за розуміння. Білявка присунулася до нього й притулилася до плеча. Хлопець знову поправив її плед і обійняв. Цього разу Джоан відразу заснула спокійним сном. Вона вже не здригалася й не прокидалася від страху.

У сусідньому наметі продовжував співати Макс. Видно його таки гарненько придавила ностальгія, від якої нахлинули почуття та переживання. Дік довго не міг заснути та слухав його, відчуваючи душевний стан друга. А Джо й далі мирно спала і до самого ранку навіть не ворухнулася. Їй було затишно та спокійно.