Печера

Невелика печера була переповнена гулом голосів мандрівників.

— Який же ти тільки розтяпа! — сердито лаяла Кейт Макса, який сидів й винувато дивився на дівчину. — Коли ти порозумнішаєш?! А? Скажи. Через твою неуважність ми втратили половину необхідних речей.

При переправі над ущелиною Максу стало дуже весело й він, випробовуючи долю, почав танцювати біля самого краю. Під його ногами посунулося каміння й стався обвал. Рудого витягувала вся команда. Добре, що він встиг зачепитися за виступ і не звалився в прірву. Його врятували, але половину речей проковтнула безодня.

— Чому ти на мене дивишся телячими очима?! Що тепер робити? Ночі тут холодні, а у нас практично нічого не залишилося. Добре, що хоч чорні рюкзаки є.

— Кейт, годі. Він і так сьогодні натерпівся, — заступилася за нього Ніколь, яка знесилено сиділа біля стіни.

— Де це наші годувальники? — поцікавився Джордж, нарешті відірвавшись від своїх записів.

— Не турбуйся, скоро прийдуть. Нічого з ними не станеться. У них, порівняно з деякими персонажами нашої історії, є ще на плечах голова з мізками, — сказала Кейт і сердито подивилася на Макса.

— Кейт, припини, — знову заступилася за нього Ніколь.

— Припинити? Він сьогодні мало собі життя не вкоротив!

— З ким не буває?

— З ним чомусь постійно буває!

— Що тут за крики? — весело запитав Дік, з'явившись у темному вході до печери з величезним оберемком гілок.

За ним увійшов Кевін, тримаючи впольовану дичину, повну сумку різноманітних лісових ягід та пакет грибів.

Вечеря вийшла дуже навіть непоганою. Поївши, почали готуватися до сну. Так, як половину покривал жадібно проковтнула ущелина, тими, що залишилися, вкрилися декілька чоловік.

Поки всі гніздилися, Джоан вийшла з печери подивитися на небо. На такій висоті воно здавалося ще ближче. Ніби купол. Одна за іншою впало три зірки з величезними вогненними хвостами. Джо заплющила очі й загадала бажання.

Усміхнувшись, глибоко вдихнула чисте нічне повітря й повернулася до печери. Її стомлені друзі, окрім Діка, уже солодко дрімали. Девіс ще копошився біля вогню. Джоан одягла теплу жилетку й залізла під плед, де сопів Макс. Дівчина поглянула на рудого й дещо завагалася. Якось дивно всі розмістилися. Кейт з Ніколь не церемонячись лягли поруч з Кевіном, а їй випала честь присусідитися біля цього дебошира. Трішки подумавши, все ж вмостилася, вирішивши, що навряд чи їй щось загрожує. Та сон не спішив до неї. Через враження від походу не змогла одразу заснути, тому лежала й спостерігала за тим, що робить Дік. А він, як і вчора біля каміна, сидів задумливо й ворушив гілки в багатті.

Через деякий час Дік нарешті підвівся й раптом попрямував до Джоан. Дівчина напружилася. Тільки зараз допетрала, що вільне місце залишилося тільки біля неї. Девіс нахилився над нею, готуючись лягти поруч і, побачивши її погляд, на мить завмер.

— Дозволиш? — не втримав посмішку.

— А є варіанти? — спробувала продемонструвати байдужість та спокій.

Джоан почала відсуватися.

— Ну що ти. Не варто. Я багато місця не займу. На худий кінець втягну в себе живіт.

— Лягай уже мовчки.

Він вкрився пледом і притих.

— А чому ми так дивно лягли? — запитала Джо.

— Чому дивно?

— Логічно було б мені спати з Кейт і Ніколь, а не з вами.

— Не хвилюйся. Ніхто тебе не чіпатиме. У будь-якому випадку я поруч.

— Якось це мене не втішило, — покосилася на нього.

— Не довіряєш мені?

— А маю?

— Вирішувати тобі.

— І я про те. Мені було б зручніше з дівчатами.

— А їм зручніше з Кевіном. Подивись, як солодко сплять, і їх не турбують подібні питання.

— Чому я маю дивитися на інших? У мене своя думка.

— Мати свою думку — це добре. Але зараз усім хочеться спати, не до думок, — заплющив очі.

Джоан не сперечалася й деякий час свердлила поглядом печеру.

— Діку, — порушила раптом тишу.

— Ти ж наказала мені лежати мовчки.

— Можеш трішки побалакати.

— Дозволяєш?

— Так.

— Люб’язно з твого боку.

— Діку.

— М?

— А ти хропеш? — затремтіла від сміху.

Він розплющив очі, секунду подумав і відповів:

— Так.

— Гучно?

— Дуже.

— Що ж мені робити, якщо почнеш хропіти?

— Посвисти тихенько. Я тоді замовкаю.

— Я свистіти не вмію. Може тріснути чимось? Кажуть, теж допомагає.

Дік скоса поглянув на сусідку.