Горить свіча...
Горить свіча...
Горить свіча... І знову твої руки
Цілую я. А музика звучить!
Я повернувся з довгої розлуки,
А може, тільки промайнула мить,
І ми не розлучалися ніколи,
І не було ні болю, ні образ...
Поглянь, яка краса довкола!
А зорі з неба дивляться на нас.
Їм невідомо, що таке кохання,
Не зрозуміти їм людське життя...
Я повертавсь до тебе крізь страждання,
Я поринав в солодке забуття,
І все ніяк не міг тебе забути...
У кришталевих келихах вино
Іскриться звабою, і хочу я почути
Твої слова, що сказані давно.
А ти мовчиш... Ну що ж, це твоє право,
Хай буде так, я все одно тебе візьму!
Не для розваги і не для забави –
З тобою ми поринемо в пітьму,
А може, полетим в небесні далі,
Де музика так пристрасно звучить.
Залишаться в минулому печалі,
Самотньо на столі свіча горить.
А ми з тобою повертаємось з розлуки
Крізь терни призабутих вже образ.
Я трепетно цілую твої руки,
А зорі плачуть, дивлячись на нас...
Відредаговано: 05.02.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
