1 травня 1990 

- В ранці, ми з твоєю матусею вішли до тітки Зої. Вона була дуже стара, але в нашому селі популярна, як каже молодь. Вона лікувала хворих, допомогала з всілякими бідами, загалом була дуже добра жіночка! Але, як ти розумієш, до того моменту я не сильно вірила у містику. 

- Що вона сказала? - я сіла ближче до бабусі, щоб не пропустити а ні слова з її вуст. 

- Спочатку намагалась нас прогнати! Холєра така! Каже "Геть і все що принесли з собою заберіть"! А ми з руками пустими, подумали що бабка вже трішки головою поїхала. 

Я не могла втриматись від сміху. Коли бабця Клава когось сварить - це просто комедійне безкоштовне шоу. 

- Та ми не пішли. Мама твоя сказала, що дуже страшно їй. Спати не може. Тітка Зоя вирішила допомогти. 

- Що вона сказала? 

1 травня 1990 

- Бачу... горя вам наробили. 

- Хто? Ми ж нікому нічого... - донька тримала мене за руку, наче їй знову пʼять. Так сильно страх охопив її. 

- Та не конкретно вам, дурненька. Давно ще, коли будинок ваш ще десятиліття не простояв. 

- А ну було таке. Дід казав, що бабка Марія наробила пакощів, а потім вмерла від них. 

- Чула від бабусі, про ту Марійку, - Зоя тяжко зітхнула. - Багато вона наробила вашій сімʼї... Ой багато, та тепер розплачується за це на тому світі. 

- Так, добре, а що нам робити? Запросити батюшку щоб освятив хату, чи може якийсь оберіг купити? - Я вже була роздратована. Невже не можна сказати чітко і по ділу. 

- Той, що живе у вас - хороший дух. Він вас чіпати не буде. Та візьміть трохи солі намоленої, - Зоя дала мені мішечок, та рукою відхилила мою долоню з грошима. - Прийдете додому, покладете цю сіль туди, куди рідко заходите. Він собі буде там тихенько сидіти. Проганяти не можна. 

- Чому? - очі доньки наповнились сльозами. 

- Тому що, сонечко, коли бабка Марія тої шкоди вам поробила - ваш дім став наче магнітом для всяких потойбічних липучок. Прогоните цього - буде інший, але може й злий! 

- Зрозуміло, сусід буде жити з нами.

Зараз 

- То ці кроки, це той самий сусід? 

- Так, кицю. Як я потім дізналась, це був чи онук чи син тої Марійки. 

- Та ну!!! - ох уж ця сільська Санта-Барбара. 

- Так, любонько. Але він був добрий, по очах було видно. Не знаю, навіщо вкоїв такого лиха собі, може Марійка за ним ходила, може почуття провини його гризло. 

- І що тепер? 

- Тепер на горище ми не ходимо, щоб його не ображати. Але він хороший. Дивись. 

Бабуся Клава постукала по стіні 3 рази. І раптом, хтось постукав 3 рази у відповідь.