Горище
11 липня 2014
- Ба, чайник кипить! Його зняти?
На газовій плиті стояв старий чайник, металева поверхня якого була потерта й потьмяніла за роки сумлінної служби. Коли полум’я танцювало під ним, із носика почав виходити гучний свист.
- Любонько, дай-но я сама. Ще обпечеш ручки, а тобі ще писати твої віршики ними!
Саме в цей момент двері зі скрипом відчинилися, і в кімнату проштовхнулась моя бабуся. На її сивому волоссі був червоний платочок, а обличчя прикрашали зморшки сміху.
Бабця Клава підняла чайник з плити й налила кропу в порцеляновий білий заварник. Аромат чорного чаю та свіжої м’яти наповнював повітря, змішуючись із парою.
- Ти обіцяла розповісти мені, чому я не можу ходити на горище. Не думаєш, що чаювання найкращий момент?
- Ох люба, деякі речі повинні залишатись секретами. Але як я вже пообіцяла... - бабця тикнула мені пальцем по носі.
- Ну будь-ласочка! - я ледве не виронила чашку з рук від нетерплячки.
- Ну добре... Це почалось, коли ще мій дід побудував цей будинок... Майже 200 років тому...
#2160 в Фентезі
#574 в Міське фентезі
#585 в Містика/Жахи
Відредаговано: 01.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
