Горинь. Тонка жила

Завдатку немає

Северин

Тридцять п'ять тисяч енергонів важать рівно стільки, скільки за них готові дати, і того дня в Сонграді я дізнався точну ціну: нуль золотих і жодного мідяка.

Але спершу була година, коли я вважав себе багатим.

Стрілка мірила стала на тридцяти п'яти тисячах із чимось, зала загула, молодший екзаменатор уперше за ранок підвів голову від протоколу, і тільки старий із ціпком на мене навіть не глянув: сидів над якимось аркушем і думав про своє, наче другий результат набору був йому не цікавіший за муху на шибці. Другий, бо перший того дня вже був: магістрів син, що тримав свій факел годину й кланявся потім, як актор після вистави. Сімдесят тисяч. Я не заздрив, я рахував, бо рахую завжди: утричі вище порогу, вище середнього по академії, з таким числом людина виходить із зали, і двері перед нею відчиняються самі.

Двері квестури, принаймні, відчинилися.

Квестор академії сидів у кімнатці під сходами, між шафами з рахунковими книгами, і був схожий на власну печатку: круглий, червоний, з написом по краю, якого ніхто не читає. Він знайшов моє прізвище в списку прийнятих, поставив навпроти пташку й розгорнув іншу книгу, товщу.

— Кревський, Кревський… Вступний внесок і плата за перший рік. Триста сорок золотих, паничу. Як платитимете?

— Заплачено, — сказав я. — Ще навесні. Барон Кревський вніс завдаток на моє ім'я.

Про це батько написав мені в квітні, розгонистим своїм почерком, із трьома знаками оклику: «Усе влаштовано, сину!!! Їдь і перемагай». Я віз того листа в нагрудній кишені всю дорогу до столиці, чотири дні поштовим магокатом у третьому класі, де сидять на власних клунках і де мій плащ, пошитий ще за маминого життя, виглядав серед селянських свиток майже пристойно.

Квестор погортав книгу вперед. Потім назад. Потім дістав з шафи третю.

— Навесні, кажете. — Він вів пальцем по рядках, і я стежив за тим пальцем, як стежать за стрілкою мірила. — Є Кревський. Березень, прохання про відстрочку внеску. Відмовлено. Квітень, повторне прохання. Відмовлено. Завдатку немає.

— Подивіться ще раз.

— Паничу, я дивлюся в ці книги двадцять шість років. Завдатку немає.

Я стояв дуже рівно, це я пам'ятаю добре. Дід, поки був живий, вчив мене, що Кревський може бути голодним, битим і навіть неправим, але горбитися, коли йому називають ціну, не має права. Із усього дідового спадку ця наука єдина лишилася незакладеною.

— Королівська стипендія, — сказав я.

— Від п'ятдесяти тисяч, — відказав квестор майже лагідно. — Цього року вона одна і вже має власника. Ви його, мабуть, бачили.

Бачив. Син магістра Вогню, чий батько міг би оплатити навчання всього набору й не помітити втрати, одержуватиме від корони гроші на кишенькові витрати. У світі є певна послідовність: він докладає туди, де вже лежить.

— Скільки в мене часу?

— До кінця тижня. Потім місце відходить наступному за списком. — Він помовчав, пожував губами, тоді висунув шухляду й поклав переді мною сірий друкований аркуш. — Візьміть про всяк випадок. Казенні школи артефакторів: навчання, гуртожиток і харч коштом корони. Останні два роки на них грошей не шкодують, сам не знаю, з якої радості. З вашим числом вас там на руках носитимуть.

Я прочитав верхній рядок. «Поріг вступу — 200 енергонів».

— Артефактори.

— Шановане ремесло, — сказав квестор тим тоном, яким про негарну наречену кажуть, що вона добра господиня.

Аркуша я не взяв. Він сам склав його вдвоє й засунув мені в свідоцтво про іспит, між печаткою й моїм прекрасним нікчемним числом.

* * *

Батько був у Сонграді з березня, «у справах маєтку», і адресу я знав із його листів: готель «Золотий лев» на Королівському узвозі. У «Золотому леві» барона Кревського пам'ятали, і пам'ятали недобре: він виїхав у травні, не заплативши за два останні тижні. Портьє глянув на мій перстень, потім на манжети, зробив із цього висновки й назвав іншу адресу, дивлячись повз моє плече, як називають адреси, про які порядні люди вголос не питають. Рожевий провулок, дім пані Леокадії.

Я йшов туди пішки через усе місто й дорогою все ще шукав йому виправдання, бо звичка шукати батькові виправдання в нашій родині старша за мене.

У домі пані Леокадії пахне пудрою, вчорашнім вином і трояндами. Троянди стоять у кожній ніші, свіжі, нев'янучі, таких не буває без майстра Життя на утриманні, і я, ще не дійшовши до сходів, уже знаю, що заклад дорогий і що триста сорок золотих тут можна лишити за місяць, не напружуючись.

Батько сидить у вітальні на другому поверсі, в чужому шовковому халаті, з люлькою, і дві панни в рожевому сміються з чогось, що він щойно сказав. Він усе ще гарний, мій батько. Сивина йому личить, неробство теж. Побачивши мене, він розкидає руки так щиро, що на хвильку я знову вірю: зараз усе поясниться.

— Севере! Синку! Ну, кажи батькові: скільки?

— Тридцять п'ять.

— Чули, пташки? — Він обертається до панн, сяючи. — Тридцять п'ять тисяч! Кревська кров!

У самого батька резерв чотириста. За все життя він навчився одного: запалювати люльку від пальця, і зараз робить це, ефектно, з підморгуванням, і панни плещуть у долоні.

— Де гроші на академію?

Усмішка в нього не зникає, вона тільки стає лагіднішою, з тієї самої породи, що й квесторова, лише відшліфована тридцятьма роками вжитку. Він жестом відсилає панн, садовить мене навпроти, наливає вина, якого я не п'ю, і починає говорити. Я знаю цю промову з дитинства, в ній міняються тільки суми. Тимчасові труднощі. Надійна людина підвела. Він хотів подвоїти, синку, для мене ж, щоб не впритул, щоб як належить Кревському, а карта не лягла, а тоді треба було відігратися, а тоді Креве вже було закладене вдруге, і якийсь час йому довелося пожити тут, у добрих людей, які вірять у борг.

— Ти написав, що все влаштовано.

— А що я мав написати? Щоб ти не поїхав? — Він нахиляється й кладе долоню мені на коліно, тепло, по-батьківськи. — Севере. Ти ж сильний. Ти в діда вдався, у тебе все само до рук піде, з академією чи без. А я слабка людина, синку. Ти мене пожалій.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше