У сні й на яву

Четвертий день навчання.  А моя психіка надломлюється все рясніше.

...

Моя кров в усьому океані

....

– Тільки не забувай дещо. Завжди нагадуй собі, ким ти став. Бо якщо відволікатимешся – викличеш зайві підозри

– Це складно

– Але. Тепер у тебе з'явився гарний шанс 

– Який?

– Бути людиною. Тепер у тебе є шанс бути такою, яким ти хотів бути все життя ...

....

– Як добре, що серед марень жахіть є й слова Мстислава.

....

"Хто казав, що понеділок найважчий день? Брехня, бо сьогодні вівторок  – перше заняття з національного спротиву так ще й і з дуже прискіпливим вчителем!"

– Чорти б його побрали,  запізнююся!

Пробігаючи коридорами,  помічаю велике скупчення людей.

– Якогось хлопака б'ють! – хтось із зали кричить.

– Сам догрався! Хіба не знав, що буде, коли перейти дорогу Ґрізлі? – позаду чути перешіптування.

– Ей, годі!

Я вступилась – Я оступилась. 

– Що, не очікував такий сильний удар!? А тепер загубись і не лізь!

"Я забув. Я ж не вона. А отже поблажок немає. Хаха. + свобода"

І я вдарив його у відповідь. 

– Що? Вражений? Що такий хирляк взагалі здачі дасть? Сам загубись, хамло

Пирхнувши на нас, він закотив очі і пішов.

"Оце бляха пощастило, що так просто пішов. Бо таке здоровило могло й знову вдарити"

Подаю руку брюнету, який зле дивиться на мене. 

"Ви лиш погляньте на нього, я йому допомогаю, а він ще й не подякує"

– На здоров’я, хлопаче. Може, перестанеш корчити злу міну?

– Не треба було. Я не якась дівка, і сам можу захиститися - бурмоче брюнет, а мене це не на жарт розгнівало.

– Та ви що? Я бачив за життя дівок, що здатні захистити свою сраку краще за тебе. Так що мовчки визнай мою допомогу і подякуй, дурню...