Горицвіт

Вступ до патріархату

Наближався кінець навчального семестру.

Літо відкриває для мене нові можливості.

– Сподіваюся, наші старання не були марними, - поцілувавши хрестика на шиї, що, як оберіг від наставника, єдиний зберігає свою істинність, я рушаю назустріч пригодам....

....

Понеділок, як то кажуть, день важкий.

Сьогодні я вперше ступаю на територію визначного закладу – творця оборонних і захисних механізмів цілісінького князівства.

– Трясця твоєму батькові, а шо то за діра?!

– Мій пане, це престижне місце, обране вашими батьками

– Та престижу чомусь тут не видно!

"М-та. Тут чоловіків можна зустріти на будь-який смак і запах. Буквально!"

Повернувшись направо, я бачу червонокосого юнака, який стібеться з чорнобрового. Схоже, вони близькі, раз той терпить подібні образи.

– Гей, Ґрізлі! Ворушись уперед, чого став стовпом? Бо інакше ми всі тут твоїми пахощами засмердимося!

"Серед найкращих друзів і такі насмішки бувають? Чи то я чогось не знаю?"

– Шановний, а не підкажете, де кабінет з бойового гопака?

"Який красень! На перший погляд поважна особа. Нагадує когось мені"